Проект Закону України "Про ринок земель"
Доручення голови райдержадміністрації про проведення громадського обговорення та роз’яснення серед населення положення проекту Закону України "Про ринок земель"
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про місцеві державні адміністрації
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2419-III ( 2419-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.149
N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001, ВВР, 2001, N 32, ст.172 }
{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 16-рп/2001 ( v016p710-01 ) від 04.12.2001 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 594-IV ( 594-15 ) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.159
N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38
N 1213-IV ( 1213-15 ) від 02.10.2003, ВВР, 2004, N 10, ст.103
N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.228 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1412-IV ( 1412-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.252
N 1419-IV ( 1419-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.259
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від 13.10.2005 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.104
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 514-V ( 514-16 ) від 21.12.2006, ВВР, 2007, N 11, ст.94
N 698-V ( 698-16 ) від 22.02.2007, ВВР, 2007, N 20, ст.282
N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміни діють по
31 грудня 2008 року }
Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) цей Закон
визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих
державних адміністрацій.
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Місцеві державні адміністрації та їх місце в
системі органів виконавчої влади
Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної
Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні,
районні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої
влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень
здійснює виконавчу владу на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує
повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та
Севастополі визначаються окремими законами України.
( Офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 1 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від
13.10.2005 )
Стаття 2. Основні завдання місцевих державних адміністрацій
Місцеві державні адміністрації в межах відповідної
адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:
1) виконання Конституції, законів України, актів Президента
України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої
влади вищого рівня;
2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод
громадян;
3) виконання державних і регіональних програм
соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони
довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і
національних меншин - також програм їх національно-культурного
розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих
відповідними радами повноважень.
Стаття 3. Принципи діяльності місцевих державних
адміністрацій
Місцеві державні адміністрації діють на засадах:
відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність;
верховенства права;
законності;
пріоритетності прав людини;
гласності;
поєднання державних і місцевих інтересів.
Стаття 4. Статус та атрибути місцевих державних адміністрацій
Місцеві державні адміністрації є юридичними особами.
Місцеві державні адміністрації мають печатки із зображенням
Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки в
установах банків України.
Місцеві державні адміністрації знаходяться відповідно в
обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі.
На будинках, де розміщуються місцеві державні адміністрації
та їх структурні підрозділи, вивішуються таблички з зображенням
Державного Герба України та найменуванням розташованого там
органу.
На будинках, де розміщуються місцеві державні адміністрації,
піднімається Державний Прапор України.
Зразки печаток і відповідних табличок місцевих державних
адміністрацій та їх структурних підрозділів затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Склад і структура місцевих державних адміністрацій
Склад місцевих державних адміністрацій формують голови
місцевих державних адміністрацій.
У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання
відповідних місцевих державних адміністрацій, їх голови визначають
структуру місцевих державних адміністрацій.
Рекомендаційні переліки управлінь, відділів та інших
структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також
типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів
України.
{ Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 514-V ( 514-16 ) від 21.12.2006 }
Стаття 6. Акти місцевих державних адміністрацій
На виконання Конституції України, законів України, актів
Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та
інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих
повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх
повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів
та інших структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій,
прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на
відповідній території всіма органами, підприємствами, установами
та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Стаття 7. Правові засади діяльності місцевих державних
адміністрацій
Правовий статус місцевих державних адміністрацій
встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими
законами України.
Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються
Конституцією України, цим та іншими законами України, актами
Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої
влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній
Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.
II. ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ
Стаття 8. Голови місцевих державних адміністрацій
Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних
місцевих державних адміністрацій.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на
посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України
на строк повноважень Президента України.
( Офіційне тлумачення положень частини другої статті 8 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від
13.10.2005 )
Кандидатури на посади голів обласних державних адміністрацій
на розгляд Кабінету Міністрів України вносяться Прем'єр-міністром
України. Кандидатури на посади голів районних державних
адміністрацій на розгляд Кабінету Міністрів України вносяться
головами відповідних обласних державних адміністрацій. На кожну
посаду вноситься одна кандидатура.
У разі відхилення Президентом України поданої кандидатури
відповідно Прем'єр-міністр України чи голова обласної державної
адміністрації вносять на розгляд Кабінету Міністрів України нову
кандидатуру.
Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень
з моменту призначення.
( Офіційне тлумачення до статті 8 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )
Стаття 9. Припинення повноважень голів місцевих державних
адміністрацій
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій
припиняються Президентом України у разі:
1) порушення ними Конституції України ( 254к/96-ВР ) і
законів України;
2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного
громадянства;
3) визнання судом недієздатним;
4) виїзду на проживання в іншу країну;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;
6) порушення вимог несумісності;
7) за власною ініціативою Президента України з підстав,
передбачених цим Законом та законодавством про державну службу;
8) висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від
складу відповідної ради;
9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть
бути припинені Президентом України у разі:
1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної
адміністрації;
2) подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених
законодавством про державну службу;
3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу
відповідної ради.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій
припиняються також у разі їх смерті.
У разі обрання нового Президента України голови місцевих
державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження
до призначення в установленому порядку нових голів місцевих
державних адміністрацій.
( Офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 9 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від
13.10.2005 )
Стаття 10. Заступники голів місцевих державних адміністрацій
Перший заступник та заступники голів місцевих державних
адміністрацій виконують обов'язки, визначені головами відповідних
державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за
стан справ на дорученій їм ділянці роботи.
Перший заступник та заступники голови обласної, районної
державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно
обласної, районної державної адміністрації за погодженням з
Кабінетом Міністрів України.
{ Частина друга статті 10 в редакції Закону N 514-V ( 514-16 ) від
21.12.2006 }
Перші заступники та заступники голів місцевих державних
адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень
новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх
призначення.
( Офіційне тлумачення до статті 10 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )
Стаття 11. Керівники управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів місцевих державних адміністрацій
Керівники управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні
підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами
відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці
підрозділи завдань.
Керівники управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на
посаду та звільняються з посади головами відповідних державних
адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого
рівня в порядку ( 1374-99-п ), що визначається Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 12. Вимоги до посадових осіб місцевих державних
адміністрацій
На посади в місцеві державні адміністрації призначаються
громадяни України.
{ Положення частини другої статті 12 втрачає чинність, як
таке, що визнане неконституційним на підставі Рішення
Конституційного Суду N 16-рп/2001 ( v016p710-01 ) від 04.12.2001 }
Голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники,
керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів
місцевих державних адміністрацій не можуть бути народними
депутатами України або суміщати свою службову діяльність з іншою,
в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової
та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу
керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої
організації, що має на меті одержання прибутку.
Не можуть бути призначені на посади в місцеві державні
адміністрації особи, які мають судимість за вчинення умисного
злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в
установленому законом порядку.
III. КОМПЕТЕНЦІЯ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ
Глава 1
ПОВНОВАЖЕННЯ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ
Стаття 13. Питання, що вирішуються місцевими державними
адміністраціями
До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах,
визначених Конституцією і законами України, належить вирішення
питань:
1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних
інтересів громадян;
2) соціально-економічного розвитку відповідних територій;
3) бюджету, фінансів та обліку;
4) управління майном, приватизації та підприємництва;
5) промисловості, сільського господарства, будівництва,
транспорту і зв'язку;
6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і
спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;
7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;
8) зовнішньоекономічної діяльності;
9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;
10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та
заробітної плати.
Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання,
віднесені законами до їх повноважень.
Стаття 14. Здійснення місцевими державними адміністраціями
повноважень інших органів
Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження
місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.
Кабінет Міністрів України в межах, визначених законами
України, може передавати місцевим державним адміністраціям окремі
повноваження органів виконавчої влади вищого рівня.
Передача місцевим державним адміністраціям повноважень інших
органів супроводжується передачею їм відповідних фінансових,
матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення
цих повноважень.
Стаття 15. Об'єкти управління місцевих державних
адміністрацій
В управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій
перебувають об'єкти державної власності, передані їм в
установленому законом порядку.
У разі делегування місцевим державним адміністраціям
районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх
управлінні перебувають також об'єкти спільної власності
територіальних громад.
Місцевим державним адміністраціям забороняється
використовувати об'єкти державної власності, власності
територіальних громад, що перебувають в їх управлінні, як заставу
чи інші види забезпечення, а також здійснювати операції уступки
вимоги, переведення боргу, прийняття переведення боргу, дарування,
пожертвування.
Стаття 16. Здійснення державного контролю місцевими
державними адміністраціями
Місцеві державні адміністрації в межах, визначених
Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних
територіях державний контроль за:
1) збереженням і раціональним використанням державного майна;
2) станом фінансової дисципліни, обліку та звітності,
виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом,
належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі;
3) використанням та охороною земель, лісів, надр, води,
атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших
природних ресурсів;
4) охороною пам'яток історії та культури, збереженням
житлового фонду;
5) додержанням виробниками продукції стандартів, технічних
умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю та сертифікацією;
6) додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням,
утилізацією і захороненням промислових, побутових та інших
відходів, додержанням правил благоустрою;
{ Пункт 7 статті 16 виключено на підставі Закону N 1026-V
( 1026-16 ) від 16.05.2007 }
8) додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного,
комунального обслуговування, законодавства про захист прав
споживачів;
9) додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами,
освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та дитинства,
сім'ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення,
фізичної культури і спорту;
10) охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного
державою мінімального розміру оплатою праці;
11) додержанням громадського порядку, правил технічної
експлуатації транспорту та дорожнього руху;
12) додержанням законодавства про державну таємницю та
інформацію;
13) додержанням законодавства про Національний архівний фонд
та архівні установи. ( Статтю 16 доповнено пунктом 13 згідно із
Законом N 594-IV ( 594-15 ) від 06.03.2003 )
Глава 2
ОСНОВНІ ГАЛУЗЕВІ ПОВНОВАЖЕННЯ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ
АДМІНІСТРАЦІЙ
Стаття 17. Повноваження в галузі соціально-економічного
розвитку
Місцева державна адміністрація:
1) розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку
і подає їх на затвердження відповідній раді, забезпечує їх
виконання, звітує перед відповідною радою про їх виконання;
2) забезпечує ефективне використання природних, трудових і
фінансових ресурсів;
3) складає необхідні для управління соціально-економічним
розвитком відповідної території баланси трудових,
матеріально-фінансових та інших ресурсів, місцевих будівельних
матеріалів, палива; визначає необхідний рівень обслуговування
населення відповідно до нормативів мінімальних соціальних потреб;
проводить розрахунок коштів та визначає обсяг послуг, необхідних
для забезпечення передбаченого законодавством рівня мінімальних
соціальних потреб;
4) подає раді висновки щодо доцільності розміщення на
відповідній території нових підприємств та інших об'єктів
незалежно від форм власності;
5) вносить за погодженням з відповідними органами місцевого
самоврядування пропозиції про створення спеціальних (вільних)
економічних зон, зміну статусу та території цих зон;
6) розглядає та приймає рішення за пропозиціями органів
місцевого самоврядування щодо проектів планів та заходів
підприємств, установ, організацій, розташованих на відповідній
території;
7) розробляє пропозиції щодо фінансово-економічного
обгрунтування обсягів продукції, що підлягає продажу для державних
потреб за рахунок державного бюджету; на пропозиції органів
місцевого самоврядування формує обсяги продукції, що поставляється
для місцевих потреб за рахунок коштів бюджетів місцевого
самоврядування та інших джерел фінансування;
8) розробляє та вносить пропозиції до проектів державних
програм соціального та економічного розвитку України, а також
довгострокових прогнозів та проектів індикативних планів розвитку
відповідних галузей народного господарства, їх
фінансово-економічного забезпечення.
Стаття 18. Повноваження в галузі бюджету та фінансів
Місцева державна адміністрація:
1) складає і подає на затвердження ради проект відповідного
бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною
радою про його виконання;
2) подає в установленому порядку до органів виконавчої влади
вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту
Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів
Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними
громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу
об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових
ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а
також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості
мінімальних соціальних потреб;
3) отримує від усіх суб'єктів підприємницької діяльності
незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами
законодавства для складання і виконання бюджету;
4) здійснює фінансування підприємств, установ та організацій
освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і
спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому
законом порядку в управління місцевій державній адміністрації
вищими органами державної та виконавчої влади або органами
місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси
територіальних громад, а також заходів, пов'язаних із розвитком
житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим
будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших
заходів, передбачених законодавством;
5) у спільних інтересах територіальних громад об'єднує на
договірній основі бюджетні кошти з коштами підприємств, установ,
організацій та населення для будівництва, розширення,
реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств,
транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення,
шляхів, зв'язку, служб з обслуговування населення, закладів
охорони здоров'я, торгівлі, освіти, культури, соціального
забезпечення житлово-комунальних об'єктів, в тому числі їх
придбання для задоволення потреб населення та фінансує здійснення
цих заходів;
6) здійснює в установленому порядку регулювання інвестиційної
діяльності;
7) регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання
житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і
встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх
додержанням.
Стаття 19. Повноваження в галузі управління майном,
приватизації та підприємництва
Місцева державна адміністрація:
1) здійснює на відповідній території управління об'єктами, що
перебувають у державній власності та передані до сфери її
управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та
ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до
сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою
функції управління майном, що перебуває у спільній власності
територіальних громад;
2) здійснює управління майном інших суб'єктів права власності
в разі передачі його в установленому порядку;
3) вносить пропозиції власникам майна підприємств, установ і
організацій, що має важливе значення для забезпечення державних
потреб, щодо його відчуження у власність держави;
4) вносить пропозиції до проектів програм приватизації
державного майна, організовує їх виконання;
5) забезпечує реалізацію державної політики сприяння розвитку
малого бізнесу, подає допомогу підприємцям, які займаються
розробкою та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом
товарів народного споживання, будівельних матеріалів, наданням
побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою
кадрів.
Стаття 20. Повноваження в галузі містобудування,
житлово-комунального господарства, побутового,
торговельного обслуговування, транспорту і
зв'язку
Місцева державна адміністрація:
1) організовує розробку та проведення експертизи
містобудівної документації населених пунктів відповідно до
державних норм і стандартів;
2) забезпечує організацію обслуговування населення
підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального
господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та
громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування
незалежно від форм власності;
3) організовує роботу з атестації об'єктів, сертифікації
продукції, робіт і послуг підприємств і організацій
житлово-комунального господарства, побутового, торговельного
обслуговування населення;
4) організовує охорону, реставрацію та використання пам'яток
архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та
історико-культурних ландшафтів.
Стаття 21. Повноваження в галузі використання та охорони
земель, природних ресурсів і охорони довкілля
Місцева державна адміністрація:
1) розробляє та забезпечує виконання затверджених у
встановленому законом порядку програм раціонального використання
земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у
державній власності;
2) розпоряджається землями державної власності відповідно до
закону; ( Пункт 2 статті 21 в редакції Закону N 1377-IV
( 1377-15 ) від 11.12.2003 )
3) розробляє, подає на затвердження відповідної ради та
забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує
перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних
органів пропозиції щодо державних екологічних програм;
4) вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної
порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами,
установами, організаціями і громадянами;
5) вносить пропозиції відповідним органам місцевого
самоврядування щодо організації територій та об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення;
6) інформує населення про екологічно небезпечні аварії та
ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його
поліпшення;
7) організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних
аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації
незалежно від форм власності та громадян;
8) вносить пропозиції в установленому законом порядку про
зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно
від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону
довкілля та санітарних правил;
9) розробляє і забезпечує дотримання правил користування
водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних,
побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони
джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання
підприємствами питної води у промислових цілях.
Стаття 22. Повноваження в галузі науки, освіти, охорони
здоров'я, культури, фізкультури і спорту,
материнства і дитинства, сім'ї та молоді
Місцева державна адміністрація:
1) реалізовує державну політику в галузі науки, освіти,
охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і
дитинства, сім'ї та молоді;
2) сприяє розвитку науки і техніки, реалізації регіональних
науково-технічних програм, впровадженню нових екологічно безпечних
технологій, підвищенню технічного рівня виробництва та якості
продукції, вирішенню науково-технічних проблем, що мають
першочергове значення для підвищення її ефективності та
конкурентоспроможності; забезпечує охорону прав винахідників і
раціоналізаторів, створення територіальних інноваційних центрів і
технопарків;
3) виконує програми щодо обов'язковості повної загальної
середньої освіти, здійснює загальне керівництво закладами науки,
освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, що
належать до сфери її управління, їх матеріально-фінансове
забезпечення;
4) вживає заходів до збереження мережі закладів освіти,
культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту та розробляє
прогнози її розвитку, враховує їх при розробці проектів програм
соціально-економічного розвитку;
5) вживає заходів щодо запобігання інфекційним захворюванням,
епідеміям, епізоотіям та їх ліквідації;
6) організовує роботу медичних закладів по поданню допомоги
населенню, надає у межах повноважень встановлені пільги і
допомогу, пов'язані з охороною материнства і дитинства,
поліпшенням умов життя багатодітних сімей;
7) забезпечує виконання законодавства щодо всебічного
розвитку та функціонування української мови як державної в усіх
сферах суспільного життя, створення умов для розвитку та
використання мов інших національностей;
8) бере участь у вирішенні питань про визнання місцевості як
курорту, встановлення зон санітарної охорони курортів і визначення
їх режиму;
9) сприяє роботі творчих спілок, національно-культурних
товариств, фондів, асоціацій, жіночих, молодіжних, дитячих та
інших громадських організацій.
Стаття 23. Повноваження в галузі соціального забезпечення та
соціального захисту населення
Місцева державна адміністрація:
1) реалізує державну політику в галузі соціального
забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян
- пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних, дітей-сиріт,
одиноких матерів, багатодітних сімей, інших громадян, які
внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують
допомоги та соціальної підтримки з боку держави.
Сприяє розвитку їх соціального забезпечення, правильному і
своєчасному призначенню і виплаті державних пенсій та допомоги,
поданню адресної соціальної допомоги та підтримки, призначенню та
виплаті цільової грошової допомоги, інших компенсаційних заходів
соціального захисту;
2) створює мережу, забезпечує зміцнення і розвиток
матеріально-технічної бази закладів соціального захисту населення,
підвищення рівня і якості обслуговування в них;
3) розробляє і забезпечує виконання комплексних програм
поліпшення обслуговування соціально незахищених громадян та
всебічний розвиток їх обслуговування;
4) забезпечує працевлаштування інвалідів, сприяє здобуттю
ними освіти, набуттю необхідної кваліфікації,
матеріально-побутовому обслуговуванню, санаторно-курортному
лікуванню інвалідів, ветеранів війни та праці, осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; сприяє поданню
протезно-ортопедичної допомоги населенню і забезпеченню інвалідів
засобами пересування і реабілітації; встановлює піклування над
повнолітніми дієздатними особами, які за станом здоров'я
потребують догляду;
5) забезпечує в установленому порядку надання населенню
субсидій на житлово-комунальні послуги;
6) сприяє громадським, релігійнім організаціям, благодійним
фондам, окремим громадянам у поданні допомоги соціально
незахищеним громадянам;
7) здійснює згідно із законодавством заходи соціального
патронажу щодо осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі
або позбавлення волі на певний строк; ( Статтю 23 доповнено
пунктом 7 згідно із Законом N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005 )
8) вирішує питання про утворення, реорганізацію та ліквідацію
спеціальних будинків-інтернатів для осіб похилого віку, осіб, які
потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на
туберкульоз, та інвалідів першої і другої груп, які відбували
покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний
строк. ( Статтю 23 доповнено пунктом 8 згідно із Законом N 3167-IV
( 3167-15 ) від 01.12.2005 )
Стаття 24. Повноваження в галузі зайнятості населення, праці
та заробітної плати
Місцева державна адміністрація:
1) забезпечує реалізацію державних гарантій у сфері праці, в
тому числі і на право своєчасного одержання винагороди за працю;
2) розробляє та організовує виконання перспективних та
поточних територіальних програм зайнятості та заходи щодо
соціальної захищеності різних груп населення від безробіття;
3) забезпечує проведення згідно з законом оплачуваних
громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні;
4) забезпечує соціальний захист працюючих, зайнятих на
роботах з шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах
та організаціях усіх форм власності, якісне проведення атестації
робочих місць;
5) бере участь у веденні колективних переговорів та укладанні
територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових
спорів (конфліктів).
Стаття 25. Повноваження в галузі забезпечення законності,
правопорядку, прав і свобод громадян
Місцева державна адміністрація:
1) забезпечує виконання Конституції та законів України,
рішень Конституційного Суду України, актів Президента України,
Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади;
2) забезпечує здійснення заходів щодо охорони громадської
безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
3) забезпечує розгляд звернень громадян та їх об'єднань,
контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на
відповідній території;
4) здійснює заходи щодо організації правового інформування і
виховання населення;
5) розглядає питання і вносить пропозиції про нагородження
державними нагородами України; ( Пункт 5 статті 25 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2419-III ( 2419-14 ) від
17.05.2001 )
6) забезпечує виконання актів законодавства з питань
громадянства, пов'язаних з перебуванням іноземців та осіб без
громадянства, сприяє органам внутрішніх справ у додержанні правил
паспортної системи;
7) проводить роботу, пов'язану з розробленням та здійсненням
заходів щодо розміщення, працевлаштування, соціально-побутового і
медичного обслуговування біженців, а також депортованих осіб, які
добровільно повертаються в регіони їх колишнього проживання;
8) забезпечує виконання законодавства щодо національних
меншин і міграції, про свободу думки і слова, свободу світогляду і
віросповідання;
9) оголошує у разі стихійного лиха, аварій, катастроф,
епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних подій зони
надзвичайної ситуації; здійснює передбачені законодавством заходи,
пов'язані з підтриманням у них громадського порядку, врятуванням
життя людей, захистом їх здоров'я і прав, збереженням матеріальних
цінностей;
10) сприяють діяльності аварійно-рятувальних служб за місцем
їх дислокації, під час прямування до зон надзвичайних ситуацій та
під час ліквідації надзвичайних ситуацій, зокрема у поданні їм
необхідних транспортних та інших матеріальних засобів і послуг;
( Статтю 25 доповнено пунктом 10 згідно із Законом N 2470-III
( 2470-14 ) від 29.05.2001 )
11) погоджує проект плану проведення потенційно небезпечних
заходів в умовах присутності цивільного населення за участю
особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань
та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової
техніки; взаємодіє з органами військового управління під час
планування та проведення таких заходів з метою запобігання і
недопущення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
( Статтю 25 доповнено пунктом 11 згідно із Законом N 1419-IV
( 1419-15 ) від 03.02.2004 )
12) забезпечує своєчасне інформування населення про загрозу
виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій під час проведення
потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного
населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших
військових формувань та правоохоронних органів з використанням
озброєння і військової техніки; ( Статтю 25 доповнено пунктом 12
згідно із Законом N 1419-IV ( 1419-15 ) від 03.02.2004 )
13) бере участь у вирішенні питань проведення виборів і
референдумів та адміністративно-територіального устрою у межах,
визначених законодавством;
14) розглядає справи про адміністративні правопорушення,
віднесені до її відання, утворює адміністративні та спостережні
комісії, координує їх діяльність; ( Підпункт статті 25 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1213-IV ( 1213-15 ) від
02.10.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року )
15) здійснює управління архівною справою та діловодством;
( Пункт статті 25 із змінами, внесениим згідно із Законом
N 594-IV ( 594-15 ) від 06.03.2003 )
16) здійснює разом з відповідними виконавчими органами рад
підготовку і внесення в установленому порядку на розгляд ради
пропозицій, погоджених з відповідними головними управліннями,
управліннями Міністерства внутрішніх справ України в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, щодо
утворення, реорганізації або ліквідації місцевої міліції,
чисельності її працівників згідно з нормативами, затвердженими
Міністерством внутрішніх справ України, витрат на утримання та
матеріально-технічне забезпечення діяльності місцевої міліції,
навчання її працівників, створення для них необхідних
житлово-побутових умов; { Статтю 25 доповнено пунктом 16 згідно із
Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено
на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від
23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону
зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; Закон втратив чинність на
підставі Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
17) забезпечує здійснення заходів щодо соціальної адаптації
осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або
позбавлення волі на певний строк; ( Статтю 25 доповнено пунктом 17
згідно із Законом N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005 )
18) забезпечує здійснення заходів щодо осіб, які відбували
покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний
строк і потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на
туберкульоз; ( Статтю 25 доповнено пунктом 18 згідно із Законом
N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005 )
19) забезпечує здійснення заходів щодо ведення Державного
реєстру виборців відповідно до закону. { Статтю 25 доповнено
пунктом 19 згідно із Законом N 698-V ( 698-16 ) від 22.02.2007 }
Стаття 26. Повноваження в галузі міжнародних та
зовнішньоекономічних відносин
Місцева державна адміністрація:
1) забезпечує виконання зобов'язань за міжнародними
договорами України на відповідній території;
2) сприяє розвитку міжнародного співробітництва в галузі
економіки, захисту прав людини, боротьби з тероризмом, екологічної
безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, туризму,
фізкультури і спорту;
3) укладає договори з іноземними партнерами про
співробітництво в межах компетенції, визначеної законодавством;
4) сприяє зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ
та організацій, розташованих на її території, незалежно від форм
власності;
5) сприяє розвитку експортної бази і збільшенню виробництва
продукції на експорт;
6) організовує прикордонну і прибережну торгівлю;
7) сприяє діяльності митних органів та прикордонних служб,
створенню умов для їх належного функціонування;
8) вносить у встановленому порядку до відповідних органів
пропозиції щодо залучення іноземних інвестицій для розвитку
економічного потенціалу відповідної території.
Стаття 27. Повноваження в галузі оборонної роботи
Місцева державна адміністрація:
1) забезпечує виконання законодавства про військовий
обов'язок посадовими особами і громадянами, підприємствами,
установами і організаціями;
2) здійснює заходи, пов'язані з мобілізаційною підготовкою,
цивільною обороною на відповідній території;
3) забезпечує виконання законодавства про пільги, встановлені
для ветеранів війни та прирівняних до них осіб,
військовослужбовців, звільнених з військової служби, а також про
пільги і допомогу сім'ям військовослужбовців строкової служби;
4) сприяє підготовці молоді до військової служби, проведенню
призову громадян на строкову військову та альтернативну
(невійськову) службу;
5) вживає заходів щодо створення належних умов для
функціонування пунктів пропуску через державний кордон України.
Стаття 28. Права місцевих державних адміністрацій
Для реалізації наданих повноважень місцеві державні
адміністрації мають право:
1) проводити перевірки стану додержання Конституції України
та законів України, інших актів законодавства органами місцевого
самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств,
установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм
власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16
цього Закону;
2) залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості
до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять
до компетенції місцевих державних адміністрацій;
3) одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані
від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх
посадових осіб, політичних партій, громадських і релігійних
організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і
відділень незалежно від форм власності;
4) давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для
виконання розпорядження керівникам підприємств, установ,
організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності
і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх
відповідальність у встановленому законом порядку;
5) здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним
законодавством.
Стаття 29. Здійснення місцевими державними адміністраціями
повноважень, делегованих їм обласними і районними
радами
Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження,
делеговані їм обласними і районними радами відповідно до
Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ).
IV. ВІДНОСИНИ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ З
ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ, ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА
МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОБ'ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН,
ПІДПРИЄМСТВАМИ, УСТАНОВАМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Стаття 30. Відносини місцевих державних адміністрацій з
Президентом України та Кабінетом Міністрів
України
Місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні
своїх повноважень відповідальні перед Президентом України.
Місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні
своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України
та підзвітні і підконтрольні йому.
Голови обласних державних адміністрацій інформують Президента
України і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними
про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї
повноважень, а також суспільно-політичне, соціально-економічне,
екологічне та інше становище на відповідній території, вносять
пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і
практики його реалізації, системи державного управління.
Стаття 31. Відносини місцевих державних адміністрацій з
міністерствами та іншими центральними органами
виконавчої влади
Місцеві державні адміністрації при здійсненні своїх
повноважень у сфері управління взаємодіють з відповідними
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.
Управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих
державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні відповідним
міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Голови місцевих державних адміністрацій координують
діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на
ці органи завдань.
З питань здійснення повноважень місцевих державних
адміністрацій керівники територіальних органів міністерств та
інших центральних органів виконавчої влади підзвітні і
підконтрольні головам відповідних місцевих державних
адміністрацій.
У разі визнання міністерством, іншим центральним органом
виконавчої влади незадовільною роботи відповідного управління,
відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної
адміністрації або їх керівників міністр чи керівник іншого
центрального органу виконавчої влади звертається з відповідним
вмотивованим поданням до голови місцевої державної адміністрації.
Голова місцевої державної адміністрації зобов'язаний розглянути це
подання і не пізніше ніж у місячний термін прийняти рішення та
дати обгрунтовану відповідь.
Голова місцевої державної адміністрації має право порушувати
перед міністерствами, іншими центральними органами виконавчої
влади вмотивовані питання про відповідність займаній посаді
керівників їх територіальних органів, на підставі чого
міністерство, інший центральний орган виконавчої влади повинен у
місячний термін прийняти рішення та дати обгрунтовану відповідь.
Стаття 32. Відносини місцевих державних адміністрацій з
іншими органами державної влади
При здійсненні повноважень місцеві державні адміністрації
взаємодіють з іншими органами державної влади у межах Конституції
( 254к/96-ВР ) та законів України.
Стаття 33. Відносини обласної та районних місцевих державних
адміністрацій
Обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень
спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та
здійснюють контроль за їх діяльністю.
Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують
про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій,
щорічно та на вимогу звітують перед ними.
Голови обласних державних адміністрацій мають право
скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій,
що суперечать Конституції України та законам України, рішенням
Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету
Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також
міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Керівники управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів обласної державної адміністрації мають право
скасовувати накази керівників відповідних управлінь, відділів та
інших структурних підрозділів районної державної адміністрації, що
суперечать законодавству України та актам органів виконавчої влади
вищого рівня.
За наявності підстав, передбачених законодавством, голови
обласних державних адміністрацій можуть порушувати питання перед
Президентом України і Кабінетом Міністрів України про притягнення
до дисциплінарної відповідальності голів районних державних
адміністрацій.
За результатами роботи районної державної адміністрації
голова обласної державної адміністрації може застосовувати
встановлені законодавством заходи заохочення до посадових осіб
районної державної адміністрації.
Стаття 34. Відносини місцевих державних адміністрацій з
обласними та районними радами
Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження,
делеговані їм відповідними обласними, районними радами.
Делегування радами повноважень місцевим державним
адміністраціям супроводжується передачею фінансових,
матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх
здійснення.
Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні
відповідним радам у частині делегованих повноважень.
Голови місцевих державних адміністрацій мають право вносити
на розгляд відповідних рад питання, пов'язані з виконанням
делегованих повноважень, та інші пропозиції.
Голови обласних державних адміністрацій мають право дорадчого
голосу на засіданнях обласних рад. Голови районних державних
адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях районних
рад.
Голови місцевих державних адміністрацій щорічно звітують
перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм
соціально-економічного та культурного розвитку територій і
делегованих повноважень.
Обласна та районна ради можуть висловити недовіру голові
відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого, з
урахуванням пропозицій органу виконавчої влади вищого рівня,
Президент України приймає рішення і дає відповідній раді
обгрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові обласної чи районної державної
адміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради,
Президент України приймає відставку голови відповідної місцевої
державної адміністрації.
Стаття 35. Відносини місцевих державних адміністрацій з
органами місцевого самоврядування територіальних
громад і їх посадовими особами
Місцеві державні адміністрації на відповідній території
взаємодіють з сільськими, селищними і міськими радами, їх
виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами,
сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого
самоврядування, зокрема у вирішенні питань економічного,
соціального та культурного розвитку відповідних територій,
зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого
самоврядування, контролюють виконання наданих їм законом
повноважень органів виконавчої влади, розглядають та враховують у
своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого
самоврядування та їх посадових осіб.
У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які
зачіпають інтереси місцевого самоврядування, про це повідомляється
заздалегідь відповідним органам місцевого самоврядування.
Представники цих органів та посадові особи територіальних громад
мають право брати участь у розгляді таких питань місцевою
державною адміністрацією, висловлювати зауваження і пропозиції.
Голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники,
керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів
місцевої державної адміністрації або їх представники мають право
бути присутніми на засіданнях органів місцевого самоврядування та
бути вислуханими з питань, що стосуються їх компетенції.
Місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у
здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.
Для здійснення спільних програм місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати
договори, створювати спільні органи та організації.
Стаття 36. Відносини місцевих державних адміністрацій з
підприємствами, установами та організаціями
Місцеві державні адміністрації здійснюють функцію управління
майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери
їх управління. Голови місцевих державних адміністрацій укладають
та розривають контракти з їх керівниками.
Керівники підприємств, установ та організацій, що належать до
сфери управління міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за
погодженням з головою відповідної місцевої державної
адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій
Збройних Сил та інших військових формувань України, а також
керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за
умовами конкурсу. ( Частина друга статті 36 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1412-IV ( 1412-15 ) від 03.02.2004 )
Місцеві державні адміністрації не втручаються у господарську
діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків,
визначених законом.
Місцеві державні адміністрації мають право звернутися до
власника підприємства, установи, організації чи уповноваженої ним
особи з вмотивованим поданням про притягнення до відповідальності
їх керівників у разі порушення ними законів. Про результати
розгляду власник чи уповноважена ним особа зобов'язані повідомити
місцеву державну адміністрацію у місячний термін.
Керівники підприємств, установ та організацій мають право
звернутися до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду
про скасування розпорядження голови місцевої державної
адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що
стосуються їх діяльності.
Керівники підприємств, установ та організацій незалежно від
форм власності зобов'язані в десятиденний термін надавати на
вимогу голови місцевої державної адміністрації необхідну
інформацію у межах, визначених законом.
Стаття 37. Відносини місцевих державних адміністрацій з
об'єднаннями громадян
Місцеві державні адміністрації взаємодіють з політичними
партіями, громадськими, релігійними організаціями, професійними
спілками та їх об'єднаннями для забезпечення прав і свобод
громадян, задоволення їх політичних, екологічних, соціальних,
культурних та інших інтересів з урахуванням загальнодержавних і
місцевих інтересів, сприяють виконанню статутних завдань та
забезпечують додержання законних прав цих об'єднань громадян.
Політичні партії, громадські, релігійні організації,
професійні спілки та їх об'єднання можуть вносити пропозиції з
питань їх діяльності на розгляд місцевих державних адміністрацій.
У цих випадках представники зазначених організацій мають право
бути присутніми під час розгляду внесених ними питань, давати
необхідні пояснення.
( Стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV
( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 38. Відносини місцевих державних адміністрацій з
громадянами
Місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і
свобод громадян.
Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у
вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих
державних адміністрацій.
Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані
розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений
законом термін прийняти рішення або дати обгрунтовану відповідь.
Посадові особи проводять особистий прийом громадян у порядку,
визначеному законом.
Рішення посадових осіб місцевих державних адміністрацій
можуть бути оскаржені Президенту України, органу виконавчої влади
вищого рівня, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини
або до суду.
V. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПОРЯДОК ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ
АДМІНІСТРАЦІЙ
Стаття 39. Повноваження голів місцевих державних
адміністрацій
Голови місцевих державних адміністрацій:
1) очолюють відповідні місцеві державні адміністрації,
здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за
виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і
за здійснення ними своїх повноважень;
2) представляють відповідні місцеві державні адміністрації у
відносинах з іншими державними органами та органами місцевого
самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними
організаціями, підприємствами, установами та організаціями,
громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами;
3) призначають на посади та звільняють з посад своїх
заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних
підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону;
4) призначають на посади та звільняють з посад керівників
апаратів місцевих державних адміністрацій та керівників
структурних підрозділів апаратів місцевих державних адміністрацій;
5) укладають та розривають контракти з керівниками
підприємств, установ та організацій, що належать до сфери
управління відповідної місцевої державної адміністрації, або
уповноважують на це своїх заступників;
6) погоджують у встановленому порядку призначення на посади
та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств,
установ та організацій, що належать до сфери управління органів
виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ,
підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових
формувань України;
7) в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками
коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише
за цільовим призначенням;
8) регулярно інформують населення про стан виконання
повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію;
9) утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих
державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні
органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на
громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та
персональний склад;
10) здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та
законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів
України, органів виконавчої влади вищого рівня.
Голови обласних державних адміністрацій у випадках,
передбачених законом, можуть порушувати перед Верховною Радою
України питання про призначення Верховною Радою України
позачергових виборів сільської, селищної, міської, районної в
місті, районної, обласної ради, сільського, селищного, міського
голови.
У разі відсутності голови місцевої державної адміністрації
його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у
разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої
державної адміністрації.
Стаття 40. Повноваження перших заступників і заступників
голови, інших посадових осіб місцевих державних
адміністрацій
Перші заступники та заступники голови, інші посадові особи
місцевих державних адміністрацій здійснюють функції і повноваження
відповідно до розподілу обов'язків, визначених головами місцевих
державних адміністрацій, і несуть відповідальність за стан справ у
дорученій сфері перед головою місцевої державної адміністрації,
органами виконавчої влади вищого рівня.
Стаття 41. Розпорядження голів і накази керівників
структурних підрозділів місцевих державних
адміністрацій
Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження
одноособово і несуть за них відповідальність згідно із
законодавством.
Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру
погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів
місцевих державних адміністрацій.
Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного
характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з
моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший
термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а
при потребі - оприлюднюються.
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій
підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в
установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх
реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін
введення їх у дію.
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які
стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний
характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту
їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін
введення їх у дію.
Стаття 42. Організація діяльності управлінь, відділів та
інших структурних підрозділів місцевих державних
адміністрацій
Управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих
державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями
управління, несуть відповідальність за їх розвиток.
Управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих
державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам
відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам
виконавчої влади вищого рівня.
Управління, відділи та інші структурні підрозділи районних
державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні відповідним
управлінням, відділам та іншим структурним підрозділам обласної
державної адміністрації.
Стаття 43. Оскарження та скасування актів місцевих державних
адміністрацій
Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать
Конституції України, законам України, рішенням Конституційного
Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів
України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян,
можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або
до суду.
Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать
Конституції України, законам України, рішенням Конституційного
Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними,
неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними
результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом
Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого
рівня або в судовому порядку.
Накази керівників управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать
Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням
Конституційного Суду України та актам міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані
головою місцевої державної адміністрації, відповідним
міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.
Стаття 44. Апарат місцевих державних адміністрацій
Для правового, організаційного, матеріально-технічного та
іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації,
підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів,
систематичної перевірки виконання актів законодавства та
розпоряджень місцевої державної адміністрації, подання методичної
та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та
органам місцевого самоврядування головою місцевої державної
адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації
в межах виділених бюджетних коштів.
Апарат місцевих державних адміністрацій очолює керівник, який
призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації.
Керівник апарату місцевої державної адміністрації організовує
його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови
місцевої державної адміністрації, організовує доведення
розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до
виконавців, відповідає за стан діловодства, обліку і звітності,
виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої
державної адміністрації. З цих питань керівник апарату місцевої
державної адміністрації видає накази.
Голова місцевої державної адміністрації затверджує положення
та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільняє з
посад керівників та інших працівників структурних підрозділів
апарату. { Частина четверта статті 44 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
Стаття 45. Регламенти діяльності місцевих державних
адміністрацій
Організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності
місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, що
затверджуються головами відповідних місцевих державних
адміністрацій. Типові регламенти місцевих державних адміністрацій
( 2263-99-п ) затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 46. Особливості діяльності районних державних
адміністрацій в Автономній Республіці Крим
Районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим,
крім завдань, передбачених статтею 2 цього Закону, забезпечують
виконання Конституції Автономної Республіки Крим ( 350-14 ),
нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим та рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своїх
повноважень спрямовує та контролює діяльність районних державних
адміністрацій.
Пропозиції щодо призначення на посаду або звільнення з посади
голови районної державної адміністрації в Автономній Республіці
Крим вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України головою Ради
міністрів Автономної Республіки Крим у порядку, встановленому
статтями 8, 9 і 12 цього Закону.
Призначення першого заступника та заступників голови, а також
керівників структурних підрозділів районної державної
адміністрації в Автономній Республіці Крим здійснюється головою
відповідної районної державної адміністрації за погодженням з
відповідними посадовими особами Ради міністрів Автономної
Республіки Крим у порядку, встановленому статтею 10 цього Закону.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим має право
скасовувати розпорядження голів відповідних районних державних
адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України,
іншим актам законодавства України, а також нормативно-правовим
актам Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, що не суперечать
законодавству України.
За наявності підстав, визначених законодавством, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим може порушувати питання перед
Президентом України і Кабінетом Міністрів України про притягнення
до дисциплінарної відповідальності голів відповідних районних
державних адміністрацій.
За результатами роботи районних державних адміністрацій в
Автономній Республіці Крим Рада міністрів Автономної Республіки
Крим може застосовувати заходи заохочення до посадових осіб
відповідних районних державних адміністрацій.
Представництво Президента України в Автономній Республіці
Крим у межах наданих йому повноважень взаємодіє з районними
державними адміністраціями в Автономній Республіці Крим.
VI. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІСЦЕВИХ
ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ, ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ
Стаття 47. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення
діяльності місцевих державних адміністрацій
Фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій
здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників і витрати
на утримання місцевих державних адміністрацій та їх апаратів
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
{ Частина друга статті 47 в редакції Закону N 514-V ( 514-16 ) від
21.12.2006 }
Для забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій,
їх структурних підрозділів за ними на праві управління
закріплюється майно, що є державною власністю.
{ Дію частини четвертої статті 47 зупинено на 2007 рік згідно
із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; додатково див.
Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від
09.07.2007 } Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників
управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої
державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає
голова відповідної місцевої державної адміністрації.
{ Частина четверта статті 47 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 514-V ( 514-16 ) від 21.12.2006 }
Стаття 48. Умови оплати праці, соціального забезпечення
посадових осіб місцевих державних адміністрацій
Посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними
службовцями, їх основні права, обов'язки, відповідальність, умови
оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються
Законом України "Про державну службу" ( 3723-12 ).
Стаття 49. Відповідальність посадових осіб місцевих державних
адміністрацій
Посадові особи місцевих державних адміністрацій несуть
відповідальність згідно з чинним законодавством.
Матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями голів
місцевих державних адміністрацій, наказами керівників управлінь,
відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних
адміністрацій, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевих
державних адміністрацій при здійсненні ними своїх повноважень,
відшкодовується за рахунок держави.
Держава має право зворотної вимоги (регресу) до посадової
особи місцевої державної адміністрації, яка заподіяла шкоду, у
розмірах і порядку, визначених законодавством.
Стаття 50. Судове оскарження рішень місцевих державних
адміністрацій
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти
інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути
оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
VII. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного
оприлюднення.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 9 квітня 1999 року
N 586-XIV
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про місцеве самоврядування в Україні
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, ст.170 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 163-XIV ( 163-14 ) від 06.10.98, ВВР, 1998, N 48, ст.292 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 997-XIV ( 997-14 ) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.372
N 1366-XIV ( 1366-14 ) від 11.01.2000, ВВР, 2000, N 9, ст. 67
з Рішенням Конституційного Суду
N 1-рп/2000 ( v001p710-00 ) від 09.02.2000
Законами
N 1841-III ( 1841-14 ) від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.393
N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст. 39
N 2419-III ( 2419-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.149
N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001, ВВР, 2001, N 32, ст.172
N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175
N 2628-III ( 2628-14 ) від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 49, ст.259 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від 13.07.2001 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 254-IV ( 254-15 ) від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 4, ст.31
N 594-IV ( 594-15 ) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.159
N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209
N 703-IV ( 703-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.216
N 862-IV ( 862-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.301
N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2003, N 45, ст.360
N 1160-IV ( 1160-15 ) від 11.09.2003, ВВР, 2004, N 9, ст.79
N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.228 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1419-IV ( 1419-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.259
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 12-рп/2004 ( v012p710-04 ) від 20.05.2004 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2055-IV ( 2055-15 ) від 06.10.2004, ВВР, 2005, N 9, ст.172
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 2554-IV ( 2554-15 ) від 21.04.2005, ВВР, 2005, N 21, ст.303
N 2806-IV ( 2806-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 48, ст.483
N 2813-IV ( 2813-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 49, ст.519
N 2960-IV ( 2960-15 ) від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 2-3, ст.35
N 3167-IV ( 3167-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.104
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3266-IV ( 3266-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, N 16, ст.133
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194
N 698-V ( 698-16 ) від 22.02.2007, ВВР, 2007, N 20, ст.282
N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007, ВВР, 2007, N 18-19, ст.269
N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007, ВВР, 2007, N 25, ст.340
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440
N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміни діють по
31 грудня 2008 року }
Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні,
засади організації та діяльності, правового статусу і
відповідальності органів та посадових осіб місцевого
самоврядування.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни, використані в цьому Законі
Основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке
значення:
територіальна громада - жителі, об'єднані постійним
проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними
адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне
об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний
центр;
адміністративно-територіальна одиниця - область, район,
місто, район у місті, селище, село; ( Офіційне тлумачення абзацу
третього статті 1 див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001
( v011p710-01 ) від 13.07.2001 )
місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою
рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування,
шляхом прямого голосування;
загальні збори - зібрання всіх чи частини жителів села (сіл),
селища, міста для вирішення питань місцевого значення;
представницький орган місцевого самоврядування - виборний
орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону
наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і
приймати від її імені рішення;
районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що
представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та
міст;
загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради,
визначений радою відповідно до закону;
склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної
ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому
законом порядку;
правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до
відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в
установленому законом порядку, яка становить не менш як дві
третини від загального складу ради;
виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції
України та цього Закону створюються сільськими, селищними,
міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для
здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого
самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;
органи самоорганізації населення - представницькі органи, що
створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно
проживають на відповідній території в межах села, селища, міста;
посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в
органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові
повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та
консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за
рахунок місцевого бюджету;
делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої
влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також
повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються
відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням
районних, обласних рад;
право комунальної власності - право територіальної громади
володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і
розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що
належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого
самоврядування;
бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план
утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для
забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування;
районний бюджет - план утворення і використання фінансових
ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів
територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення,
виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
обласний бюджет - план утворення і використання фінансових
ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів
територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення
бюджетного вирівнювання;
поточний бюджет - доходи і видатки місцевого бюджету, які
утворюються і використовуються для покриття поточних видатків;
бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які
утворюються і використовуються для реалізації програм
соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової
бази;
мінімальний бюджет місцевого самоврядування - розрахунковий
обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень
місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб,
який гарантується державою;
мінімальний рівень соціальних потреб - гарантований державою
мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах
усієї території України;
самооподаткування - форма залучення на добровільній основі за
рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення
відповідної території для фінансування разових цільових заходів
соціально-побутового характеру.
Стаття 2. Поняття місцевого самоврядування
1. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою
право та реальна здатність територіальної громади - жителів села
чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох
сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів
та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання
місцевого значення в межах Конституції і законів України.
2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними
громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські,
селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні
та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних
громад сіл, селищ, міст.
Стаття 3. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні
1. Громадяни України реалізують своє право на участь у
місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних
територіальних громад.
2. Будь-які обмеження права громадян України на участь у
місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, терміну проживання на
відповідній території, за мовними чи іншими ознаками
забороняються.
Стаття 4. Основні принципи місцевого самоврядування
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:
народовладдя;
законності;
гласності;
колегіальності;
поєднання місцевих і державних інтересів;
виборності;
правової, організаційної та матеріально-фінансової
самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими
законами;
підзвітності та відповідальності перед територіальними
громадами їх органів та посадових осіб;
державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
судового захисту прав місцевого самоврядування.
Стаття 5. Система місцевого самоврядування
1. Система місцевого самоврядування включає:
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ, міст;
органи самоорганізації населення.
2. У містах з районним поділом за рішенням територіальної
громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть
утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють
свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і
головою її виконавчого комітету.
Стаття 6. Територіальні громади
1. Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним
носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села,
селища, міста.
2. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в
одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого
самоврядування та обирати єдиного сільського голову.
3. Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається
за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних
громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних
органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету,
об'єднання комунального майна.
4. Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням
референдуму відповідної територіальної громади.
5. У містах з районним поділом територіальні громади районів
у містах діють як суб'єкти права власності.
Стаття 7. Місцевий референдум
1. Місцевий референдум є формою вирішення територіальною
громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.
2. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке
питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до
відання місцевого самоврядування.
3. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання,
віднесені законом до відання органів державної влади.
4. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими
для виконання на відповідній території.
5. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а
також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом,
визначаються законом про референдуми.
Стаття 8. Загальні збори громадян
1. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх
безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.
2. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами
місцевого самоврядування в їх діяльності.
3. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем
проживання визначається законом та статутом територіальної
громади.
Стаття 9. Місцеві ініціативи
1. Члени територіальної громади мають право ініціювати
розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання,
віднесеного до відання місцевого самоврядування.
2. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради
визначається представницьким органом місцевого самоврядування або
статутом територіальної громади.
3. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у
встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на
відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з
питань місцевої ініціативи.
4. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд
шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому
представницьким органом місцевого самоврядування або статутом
територіальної громади.
Стаття 10. Ради - представницькі органи місцевого
самоврядування
1. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого
самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади
та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і
повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією
України, цим та іншими законами.
2. Обласні та районні ради є органами місцевого
самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних
громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених
Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень,
переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
3. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські,
селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування
діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах,
визначених цим та іншими законами.
4. Порядок формування та організація діяльності рад
визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також
статутами територіальних громад.
5. Чисельність працівників органів місцевого самоврядування
встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності,
визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів
України. { Статтю 10 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
Стаття 11. Виконавчі органи рад
1. Виконавчими органами сільських, селищних, міських,
районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі
комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі
органи.
2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у
містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з
питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої
влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої
влади.
3. У сільських радах, що представляють територіальні громади,
які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної
територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради
може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу
ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами)
здійснює сільський голова одноособово.
Стаття 12. Сільський, селищний, міський голова
1. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою
особою територіальної громади відповідно села (добровільного
об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл),
селища, міста.
2. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною
територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого
виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки
в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на
постійній основі.
3. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий
комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на
її засіданнях.
4. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом
будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою,
в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової
та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою
діяльністю, одержувати від цього прибуток.
( Офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 12 див.
в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/2004 ( v012p710-04 ) від
20.05.2004 )
5. На сільських, селищних, міських голів поширюються
повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про
статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
( Офіційне тлумачення положень статті 12 див. в Рішеннях
Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від 06.07.99,
N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )
Стаття 13. Громадські слухання
1. Територіальна громада має право проводити громадські
слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та
посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени
територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання
та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать
до відання місцевого самоврядування.
2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на
рік.
3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських
слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого
самоврядування.
4. Порядок організації громадських слухань визначається
статутом територіальної громади.
Стаття 14. Органи самоорганізації населення
1. Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх
створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати
будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації
населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів,
майна.
2. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів
самоорганізації населення за місцем проживання визначаються
законом.
Стаття 15. Форми добровільного об'єднання органів місцевого
самоврядування
1. Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного
здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів
територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації та інші
форми добровільних об'єднань, які підлягають реєстрації відповідно
до законодавства в органах Міністерства юстиції України.
2. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть
входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних
об'єднань органів місцевого самоврядування.
3. Асоціаціям та іншим добровільним об'єднанням органів
місцевого самоврядування не можуть передаватися повноваження
органів місцевого самоврядування.
Стаття 16. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова
основи місцевого самоврядування
1. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і
наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в
межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою
діяльність відповідно до закону.
2. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися
окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких
вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
3. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування
є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти,
земля, природні ресурси, що є у комунальній власності
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також
об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні
районних і обласних рад. ( Частина третя статті 16 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2813-IV ( 2813-15 ) від 06.09.2005 )
4. Рішення про наділення міських рад правами щодо управління
майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних
громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах
відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна
громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про
передачу права управління майном та фінансами відповідній міській
раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла
рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у
місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими
ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у
містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного
району у місті.
5. Від імені та в інтересах територіальних громад права
суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
6. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до
Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та
інших місцевих бюджетів.
7. Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих
умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі
договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
8. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її
створення) рада може наділяти частиною своїх повноважень органи
самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також
матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих
повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.
9. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні,
обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України
і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.
Стаття 17. Відносини органів місцевого самоврядування з
підприємствами, установами та організаціями, що
перебувають у комунальній власності
відповідних територіальних громад
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами,
установами та організаціями, що перебувають у комунальній
власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах
їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам
місцевого самоврядування.
Стаття 18. Відносини органів місцевого самоврядування з
підприємствами, установами та організаціями, що
не перебувають у комунальній власності
відповідних територіальних громад
1. Відносини органів місцевого самоврядування з
підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у
комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються
на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у
межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування
законом.
2. З питань, віднесених до відання органів місцевого
самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та
організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних
територіальних громад, надають відповідну інформацію.
3. Органи місцевого самоврядування можуть виступати з
ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення
перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не
перебувають у комунальній власності, з питань здійснення
делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.
Стаття 19. Статут територіальної громади села, селища, міста
1. З метою врахування історичних, національно-культурних,
соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого
самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на
основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти
статут територіальної громади села, селища, міста.
2. Статут територіальної громади підлягає державній
реєстрації в органах Міністерства юстиції України.
3. Підставою для відмови в державній реєстрації статуту
територіальної громади може бути його невідповідність Конституції
та законам України. Відмова в реєстрації статуту територіальної
громади може бути оскаржена в судовому порядку.
Стаття 20. Державний контроль за діяльністю органів і
посадових осіб місцевого самоврядування
Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб
місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України, і не повинен призводити до втручання органів
державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами
місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Стаття 21. Обмеження прав територіальних громад на місцеве
самоврядування
Обмеження прав територіальних громад на місцеве
самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути
застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Стаття 22. Символіка територіальних громад сіл, селищ, міст,
районів і областей
1. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну
символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні,
культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і
традиції.
2. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування
сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена
символіка відповідно району, області.
3. Зміст, опис та порядок використання символіки
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей
визначаються відповідною радою згідно з законом.
Стаття 23. Підняття Державного Прапора України
На будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети,
піднімається Державний Прапор України.
Стаття 24. Законодавство про місцеве самоврядування
1. Правовий статус місцевого самоврядування в Україні
визначається Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим та іншими
законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
2. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та
Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається
Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими
законами про міста Київ і Севастополь.
3. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені
Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності
Конституцією і законами України, актами Президента України,
Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також
нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Глава 1. Повноваження сільських, селищних, міських рад
Стаття 25. Загальна компетенція сільських, селищних, міських
рад
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і
вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими
законами до їх відання.
Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських
рад
1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної,
міської ради вирішуються такі питання:
1) затвердження регламенту ради;
2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради,
затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;
3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його
чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до
складу виконавчого комітету та його розпуск; { Щодо зупинення та
відновлення дії пункту 3 додатково див. Закони N 489-V ( 489-16 )
від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від 15.03.2007 }
4) обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у
порядку, передбаченому цим Законом; ( Пункт 4 частини першої
статті 26 в редакції Закону N 2554-IV ( 2554-15 ) від 21.04.2005 )
5) затвердження за пропозицією сільського, селищного,
міського голови структури виконавчих органів ради, загальної
чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до
типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат
на їх утримання; { Пункт 5 частини першої статті 26 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
{ Щодо зупинення та відновлення дії пункту 5 додатково див. Закони
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від
15.03.2007 }
6) утворення за поданням сільського, селищного, міського
голови інших виконавчих органів ради;
7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про
його виконання;
8) заснування засобів масової інформації відповідної ради,
призначення і звільнення їх керівників;
9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського
голови про діяльність виконавчих органів ради;
10) прийняття рішення про недовіру сільському, селищному,
міському голові;
11) заслуховування звітів постійних комісій, керівників
виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або
затверджує;
12) заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді,
виконання ними доручень ради;
13) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах;
14) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень
депутата ради в порядку, встановленому законом;
15) скасування актів виконавчих органів ради, які не
відповідають Конституції чи законам України, іншим актам
законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її
повноважень;
16) прийняття рішення щодо дострокового припинення
повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках,
передбачених цим Законом;
17) визначення відповідно до закону кількісного складу ради;
18) прийняття рішення про проведення місцевого референдуму;
19) прийняття відповідно до законодавства рішень щодо
організації проведення референдумів та виборів органів державної
влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського
голови;
20) прийняття рішень про наділення органів самоорганізації
населення окремими власними повноваженнями органів місцевого
самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних
та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;
21) прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ до
асоціацій, інших форм добровільних об'єднань органів місцевого
самоврядування та про вихід з них;
22) затвердження програм соціально-економічного та
культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних
одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;
23) затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;
затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;
24) встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх
ставок у межах, визначених законом;
25) утворення цільових фондів, затвердження положень про ці
фонди; ( Пункт 25 частини першої статті 26 в редакції Закону
N 2813-IV ( 2813-15 ) від 06.09.2005 )
26) прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;
27) прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих
бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного
місцевого бюджету;
28) прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного
законодавства пільг по місцевих податках і зборах;
29) встановлення для підприємств, установ та організацій, що
належать до комунальної власності відповідних територіальних
громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до
місцевого бюджету;
30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону
комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а
також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають
приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації
об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про
придбання в установленому законом порядку приватизованого майна,
про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого
у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в
установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання
у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення,
ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ
та організацій комунальної власності відповідної територіальної
громади. ( Пункт 30 частини першої статті 26 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 997-XIV ( 997-14 ) від 16.07.99 )
Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних
навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів,
створених колишніми сільськогосподарськими колективними та
державними господарствами, допускається лише за згодою
територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або
на підставі результатів місцевого референдуму; ( Пункт 30 частини
першої статті 26 доповнено абзацом згідно із Законом N 2628-III
( 2628-14 ) від 11.07.2001 )
31) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих
повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної
власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих
повноважень та умов їх здійснення;
32) створення у разі необхідності органів і служб для
забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності
спільних проектів або спільного фінансування (утримання)
комунальних підприємств, установ та організацій, визначення
повноважень цих органів (служб);
33) вирішення відповідно до законодавства питань про
створення підприємствами комунальної власності спільних
підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;
34) вирішення відповідно до закону питань регулювання
земельних відносин;
35) затвердження відповідно до закону ставок земельного
податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є
у власності відповідних територіальних громад;
36) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу
на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення,
а також про скасування такого дозволу;
37) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій,
що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до
відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших
об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову
цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які
охороняються законом;
38) надання відповідно до законодавства згоди на розміщення
на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера
екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами
включає відповідну територію;
39) створення відповідно до закону міліції, яка утримується
за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження і
звільнення керівників та дільничних інспекторів цієї міліції;
( Пункт 39 частини першої статті 26 виключено на підставі Закону
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 )
( Дію пункту 39 частини першої статті 26 відновлено на 2005 рік у
зв'язку із зупиненням дії Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від
04.03.2004 на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 )
від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
( Дію пункту 39 частини першої статті 26 відновлено на 2006 рік у
зв'язку із зупиненням дії Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від
04.03.2004 на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
{ Дію пункту 39 частини першої статті 26 відновлено на 2007 рік у
зв'язку із зупиненням дії Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від
04.03.2004 на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006 }
{ Дію пункту 39 частини першої статті 26 відновлено на 2008 рік у
зв'язку із втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від
04.03.2004 згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
40) заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх
справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на
відповідній території, порушення перед відповідними органами
вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих
органів у разі визнання їх діяльності незадовільною;
( Пункт 40 частини першої статті 26 в редакції Закону N 1577-IV
( 1577-15 ) від 04.03.2004 )
( Дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26
відновлено на 2005 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2005 рік згідно із
Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
( Дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26
відновлено на 2006 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2006 рік згідно із Законом
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 )
{ Дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26
відновлено на 2007 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2007 рік згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Дію попередньої редакції пункту 40 частини першої статті 26
відновлено на 2008 рік у зв'язку із втратою чинності Закону
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 згідно із Законом N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 }
41) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального
устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами;
( Офіційне тлумачення пункту 41 частини першої статті 26 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від
13.07.2001 )
42) затвердження в установленому порядку місцевих
містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних
населених пунктів, іншої містобудівної документації;
43) затвердження договорів, укладених сільським, селищним,
міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її
виключної компетенції;
44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань
благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому
чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в
громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну
відповідальність;
45) прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань
боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення
яких передбачено адміністративну відповідальність;
45-1) визначення територій, на яких можуть проводитися
потенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного
населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших
військових формувань та правоохоронних органів з використанням
озброєння і військової техніки; ( Частину першу статті 26
доповнено пунктом 45-1 згідно із Законом N 1419-IV ( 1419-15 ) від
03.02.2004 )
46) прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних
вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до
відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на
створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету
Міністрів України;
47) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень
органів територіальної самоорганізації населення у випадках,
передбачених цим Законом;
48) затвердження статуту територіальної громади;
49) затвердження відповідно до закону Положення про зміст,
опис та порядок використання символіки територіальної громади;
50) вирішення відповідно до закону питання про мову (мови),
якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка
використовується в офіційних оголошеннях;
51) надання згоди на передачу об'єктів з державної у
комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з
комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів
державної власності; ( Частину першу статті 26 доповнено пунктом
51 згідно із Законом N 163-XIV ( 163-14 ) від 06.10.98, із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2182-III ( 2182-14 ) від
21.12.2000 )
52) створення відповідно до законодавства комунальної
аварійно-рятувальної служби; ( Частину першу статті 26 доповнено
пунктом 52 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 ) від
29.05.2001 )
53) затвердження відповідно до закону Положення про
помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення
помічника-консультанта депутата ради. ( Частину першу статті 26
доповнено пунктом 53 згідно із Законом N 3266-IV ( 3266-15 ) від
22.12.2005 )
2. Виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з
районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї
статті, вирішуються такі питання:
1) визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють
районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи
в інтересах територіальних громад районів у містах;
2) встановлення нормативів централізації коштів від
земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів
міста.
3. Виключно на пленарних засіданнях міських (міст, де
утворені органи внутрішніх справ) рад, крім питань, зазначених у
частині першій цієї статті, вирішуються такі питання:
1) утворення, реорганізації або ліквідації за погодженням з
відповідними головними управліннями, управліннями Міністерства
внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі місцевої міліції;
2) погодження призначення на посади і звільнення з посад
керівника місцевої міліції, начальників структурних підрозділів та
дільничних інспекторів цієї міліції, пропозицій щодо їх заохочення
або притягнення до відповідальності.
{ Статтю 26 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1577-IV
( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено на 2005 рік
згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно
із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону
зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Закону N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 }
4. Виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та
міських (міст, де відсутні органи внутрішніх справ) рад, крім
питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі
питання:
1) внесення на розгляд районної, обласної ради пропозицій про
введення або скорочення посад працівників місцевої міліції,
погодження призначення на посади і звільнення з посад начальників
структурних підрозділів та дільничних інспекторів цієї міліції;
2) внесення в установленому порядку до відповідних органів
внутрішніх справ пропозицій про призначення на посади і звільнення
з посад начальників структурних підрозділів та дільничних
інспекторів місцевої міліції, їх заохочення або притягнення до
відповідальності.
{ Статтю 26 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено на 2005
рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004,
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006
рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію
Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 )
від 19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Закону N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 }
Глава 2. Повноваження виконавчих органів сільських,
селищних, міських рад
Стаття 27. Повноваження у сфері соціально-економічного і
культурного розвитку, планування та обліку
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка програм соціально-економічного та культурного
розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань
самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх
виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих
програм;
2) забезпечення збалансованого економічного та соціального
розвитку відповідної території, ефективного використання
природних, трудових і фінансових ресурсів;
3) забезпечення складання балансів фінансових, трудових
ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління
соціально-економічним і культурним розвитком відповідної
території, а також визначення потреби у місцевих будівельних
матеріалах, паливі;
4) розгляд проектів планів підприємств і організацій, які
належать до комунальної власності відповідних територіальних
громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення
контролю за їх виконанням;
5) попередній розгляд планів використання природних ресурсів
місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо
розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій
незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до
відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань;
6) подання до районних, обласних рад необхідних показників та
внесення пропозицій до програм соціально-економічного та
культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до
планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм
власності, розташованих на відповідній території, з питань,
пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком
території, задоволенням потреб населення;
7) залучення на договірних засадах підприємств, установ та
організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному
соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї
роботи на відповідній території;
8) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво
продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної
громади, на підприємствах, в установах та організаціях;
9) утворення цільових фондів соціальної допомоги інвалідам,
визначення порядку і умов витрачання коштів цих фондів; ( Пункт
"а" статті 27 доповнено підпунктом 9 згідно із Законом N 2960-IV
( 2960-15 ) від 06.10.2005 )
б) делеговані повноваження:
1) розгляд і узгодження планів підприємств, установ та
організацій, що не належать до комунальної власності відповідних
територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні
соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка
до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;
2) статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово
проживають на відповідній території.
Стаття 28. Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) складання проекту місцевого бюджету, подання його на
затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету;
щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати
виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних,
обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо
складання проектів районних і обласних бюджетів;
2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством,
тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших
послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної
власності відповідної територіальної громади; погодження в
установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та
організаціями, які не належать до комунальної власності;
3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад
порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у
спільній власності територіальних громад;
4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з
місцевого бюджету;
5) залучення на договірних засадах коштів підприємств,
установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих
на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних
коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових
засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на
заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;
6) об'єднання на договірних засадах коштів відповідного
місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання
спільних проектів або для спільного фінансування комунальних
підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що
стосуються спільних інтересів територіальних громад;
б) делеговані повноваження:
1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням
зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і
в організаціях незалежно від форм власності;
2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням
цін і тарифів;
3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на
відповідній території.
Стаття 29. Повноваження щодо управління комунальною власністю
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить
до комунальної власності відповідних територіальних громад;
2) встановлення порядку та здійснення контролю за
використанням прибутків підприємств, установ та організацій
комунальної власності відповідних територіальних громад;
3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств,
установ та організацій комунальної власності відповідних
територіальних громад;
4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо
порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих
програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності,
які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм;
підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення
сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть
надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та
результати відчуження комунального майна; ( Підпункт 4 пункту "а"
статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-XIV
( 997-14 ) від 16.07.99 )
б) делеговане повноваження:
погодження в установленому порядку кандидатур для призначення
на посаду керівників підприємств, установ та організацій,
розташованих на відповідній території, які перебувають у державній
власності.
Стаття 30. Повноваження в галузі житлово-комунального
господарства, побутового, торговельного
обслуговування, громадського харчування,
транспорту і зв'язку
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління об'єктами житлово-комунального господарства,
побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що
перебувають у комунальній власності відповідних територіальних
громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної
експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;
2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують
поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до
законодавства житла, що належить до комунальної власності;
вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і
споруд, що належать до комунальної власності;
3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання
громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві
житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій
для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам
квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння
створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків,
реєстрація таких об'єднань;
4) реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів;
прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного
транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до
закону;
5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать
до комунальної власності відповідних територіальних громад, а
також населення паливом, електроенергією, газом та іншими
енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та
очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;
6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та
знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення
трупів тварин;
7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на
договірних засадах з цією метою коштів, трудових і
матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності, а також населення; здійснення
контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації
озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць
відпочинку громадян;
8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку
всіх форм торгівлі;
9) встановлення зручного для населення режиму роботи
підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського
харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної
власності відповідних територіальних громад;
10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого
пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження
цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у
випадках, передбачених законодавством;
11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших
місць поховання та їх охорони;
12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та
організацій, що не належать до комунальної власності відповідних
територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення
засобами транспорту і зв'язку;
13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством,
на розміщення реклами;
б) делеговані повноваження:
1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі
підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі,
громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку
транспорту і зв'язку;
2) здійснення відповідно до законодавства контролю за
належною експлуатацією та організацією обслуговування населення
підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та
громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту,
зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших
об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними,
безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і
об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на
експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з
охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог
законодавства; ( Підпункт 2 пункту "б" статті 30 в редакції Закону
N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 )
3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо
захисту прав споживачів;
4) встановлення за погодженням з власниками зручного для
населення режиму роботи розташованих на відповідній території
підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно
від форм власності;
5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення
контролю за його використанням;
6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують
соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них
плату;
7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та
додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах
та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно
від форм власності;
8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках
державних та комунальних організацій;
9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно
від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо
використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної
громади;
10) облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів
нерухомого майна незалежно від форм власності.
Стаття 31. Повноваження у галузі будівництва
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах
будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального
господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків,
а також шляхів місцевого значення;
2) виконання або делегування на конкурсній основі генеральній
будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника
на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів
соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності;
3) розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади
пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції
об'єктів на відповідній території;
4) залучення на договірних засадах підприємств, установ та
організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку
потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних
матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів
інженерного забезпечення і транспортного обслуговування;
5) визначення у встановленому законодавством порядку
відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і
надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною
документацією;
6) підготовка і подання на затвердження ради відповідних
місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови
населених пунктів, іншої містобудівної документації;
7) встановлення на відповідній території режиму використання
та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна
діяльність;
8) координація на відповідній території діяльності суб'єктів
містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів;
9) надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження
об'єктів містобудування незалежно від форм власності;
б) делеговані повноваження:
1) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів
у порядку, встановленому законодавством;
2) організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням
містобудівного кадастру населених пунктів;
3) здійснення в установленому порядку державного контролю за
дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації
при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у
випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з
порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів,
а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу;
4) здійснення контролю за забезпеченням надійності та
безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в
районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних
явищ та процесів;
5) організація охорони, реставрації та використання пам'яток
історії і культури, архітектури та містобудування,
палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних
заповідників;
6) вирішення відповідно до законодавства спорів з питань
містобудування.
2. До відання виконавчих органів міських рад (за винятком
міст районного значення), крім повноважень, зазначених у пункті
"б" частини першої цієї статті, належить також видача забудовникам
архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на
проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд,
благоустрій територій. { Частина друга статті 31 в редакції Закону
N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007 }
Стаття 32. Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я,
культури, фізкультури і спорту
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури,
фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать
територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими
закладами за місцем проживання, організація їх
матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
2) забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної
середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей,
молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної
орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності
дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих,
молодіжних та науково-просвітницьких організацій;
3) створення при загальноосвітніх навчальних закладах
комунальної власності фонду загальнообов'язкового навчання за
рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на
договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших
джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за
призначенням;
4) забезпечення регулярного безкоштовного підвезення до місця
навчання і додому школярів;
5) вирішення питань про надання професійним творчим
працівникам на пільгових умовах у користування приміщень під
майстерні, студії та лабораторії, необхідних для їх творчої
діяльності;
6) організація медичного обслуговування та харчування у
закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих
закладах, які належать територіальним громадам або передані їм;
7) створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню
осередків традиційної народної творчості, національно-культурних
традицій населення, художніх промислів і ремесел;
8) сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних
товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових
організацій, які діють у сфері охорони здоров'я, культури,
фізкультури і спорту, роботи з молоддю;
9) створення умов для занять фізичною культурою і спортом за
місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку;
б) делеговані повноваження:
1) забезпечення у межах наданих повноважень доступності і
безоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній
території, можливості навчання в школах державною та рідною мовою,
вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах
або через національно-культурні товариства;
2) забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів
освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі
освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної
культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на
кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку
спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації
кадрів;
3) забезпечення відповідно до законодавства пільгових
категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного
призначення;
4) організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку;
5) подання допомоги випускникам шкіл у працевлаштуванні;
6) забезпечення школярів, які навчаються в державних і
комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками,
створення умов для самоосвіти;
7) організація роботи щодо запобігання бездоглядності
неповнолітніх;
8) вирішення відповідно до законодавства питань про повне
державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без
піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому
числі сімейного типу, професійно-технічних закладах освіти та
утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи
розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних
закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання
громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах,
інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у
школах (групах з подовженим днем);
9) вирішення питань про надання неповнолітнім, студентам,
пенсіонерам та інвалідам права на безкоштовне і пільгове
користування об'єктами культури, фізкультури і спорту, а також
визначення порядку компенсації цим закладам вартості послуг,
наданих безкоштовно або на пільгових умовах;
10) забезпечення охорони пам'яток історії та культури,
збереження та використання культурного надбання;
11) реєстрація відповідно до законодавства статутів
(положень) розташованих на відповідній території закладів охорони
здоров'я, навчально-виховних, культурно-освітніх,
фізкультурно-оздоровчих закладів незалежно від форм власності;
внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування
індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони
здоров'я.
Стаття 33. Повноваження у сфері регулювання земельних
відносин та охорони навколишнього природного
середовища
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо
встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за
користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також
надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у
власності територіальних громад; визначення в установленому
порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та
організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля
та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування
комунальними та санітарними мережами відповідних населених
пунктів;
2) підготовка і подання на затвердження ради проектів
місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці
загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;
3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо
прийняття рішень про організацію територій і об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій,
що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до
відповідних державних органів про оголошення природних та інших
об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову
цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які
охороняються законом;
4) справляння плати за землю;
б) делеговані повноваження:
1) здійснення контролю за додержанням земельного та
природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель,
природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення,
відтворенням лісів;
2) реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація
права користування землею і договорів на оренду землі; видача
документів, що посвідчують право власності і право користування
землею;
3) координація діяльності місцевих органів земельних
ресурсів; ( Підпункт 3 пункту "б" частини першої статті 33 в
редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003 )
4) погодження питань про надання дозволу на спеціальне
використання природних ресурсів загальнодержавного значення;
5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому
законом;
6) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них
населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт
підприємств, установ та організацій, а також населення; ( Підпункт
6 пункту "б" частини першої статті 33 в редакції Закону N 969-IV
( 969-15 ) від 19.06.2003 )
7) визначення території для складування, зберігання або
розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до
законодавства;
8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в
установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів
землеустрою; ( Підпункт 9 пункту "б" частини першої статті 33 в
редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003 )
10) здійснення контролю за впровадженням заходів,
передбачених документацією із землеустрою; ( Підпункт 10 пункту
"б" частини першої статті 33 в редакції Закону N 1377-IV
( 1377-15 ) від 11.12.2003 )
11) створення та забезпечення функціонування місцевих
екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є
складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої
інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до
екологічної інформації. ( Пункт "б" частини першої статті 33
доповнено пунктом 11 згідно із Законом N 254-IV ( 254-15 ) від
28.11.2002 - набирає чинності з 01.01.2004 року )
2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст
районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б"
частини першої цієї статті, належить координація на відповідній
території діяльності спеціально уповноважених державних органів
управління з охорони природи. ( Частина друга статті 33 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1377-IV ( 1377-15 ) від
11.12.2003 )
Стаття 34. Повноваження у сфері соціального захисту населення
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) встановлення за рахунок власних коштів і благодійних
надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо
соціального захисту населення;
2) вирішення відповідно до законодавства питань про подання
допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих
(померлих або визнаних такими, що пропали безвісти)
військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у
запас (крім військовослужбовців строкової служби) або відставку,
інвалідам з дитинства, багатодітним сім'ям у будівництві
індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту
житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним
особам у першочерговому порядку земельних ділянок для
індивідуального будівництва, садівництва та городництва;
3) організація для малозабезпечених громадян похилого віку,
інвалідів будинків-інтернатів, побутового обслуговування, продажу
товарів у спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними
цінами, а також безоплатного харчування;
4) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих
бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх
громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій
малозабезпечених громадян; подання допомоги на поховання громадян
в інших випадках, передбачених законодавством;
б) делеговані повноваження:
1) підготовка і подання на затвердження ради цільових
місцевих програм поліпшення стану безпеки і умов праці та
виробничого середовища, територіальних програм зайнятості та
заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від
безробіття, організація їх виконання; участь у розробленні
цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки і умов
праці та виробничого середовища, зайнятості населення, що
затверджуються відповідно районними, обласними радами; ( Підпункт
1 пункту "б" частини першої статті 34 в редакції Закону N 969-IV
( 969-15 ) від 19.06.2003 )
2) забезпечення здійснення передбачених законодавством
заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов
інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, реабілітованих як
жертви політичних репресій, військовослужбовців, а також
військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, сімей, які
втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку,
які потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки
інвалідів і громадян похилого віку, які мають потребу в цьому,
дітей, що залишилися без піклування батьків, на виховання в сім'ї
громадян;
3) вирішення відповідно до законодавства питань про надання
пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства;
4) вирішення у встановленому законодавством порядку питань
опіки і піклування;
5) подання відповідно до законодавства одноразової допомоги
громадянам, які постраждали від стихійного лиха;
6) вирішення відповідно до законодавства питань про надання
компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених
законодавством;
7) організація проведення оплачуваних громадських робіт для
осіб, зареєстрованих як безробітні, а також учнівської та
студентської молоді у вільний від занять час на підприємствах, в
установах та організаціях, що належать до комунальної власності, а
також за договорами - на підприємствах, в установах та
організаціях, що належать до інших форм власності;
8) здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням
соціального захисту працівників підприємств, установ та
організацій усіх форм власності, у тому числі зайнятих на роботах
із шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення
атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим
актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до
законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах;
( Підпункт 8 пункту "б" частини першої статті 34 в редакції Закону
N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 )
9) участь у веденні колективних переговорів та укладенні
територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових
спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та організацій,
розташованих на відповідній території; реєстрація колективних
договорів і угод, здійснення контролю за їх виконанням;
10) встановлення відповідно до законодавства розмірів і
порядку виплати щомісячної допомоги особам, які здійснюють догляд
за самотніми громадянами, які за висновком медичних закладів
потребують постійного стороннього догляду;
11) здійснення контролю за поданням відповідно до закону
підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності
відомостей про наявність вільних робочих місць (посад);
організація інформування населення про потребу підприємств,
установ та організацій усіх форм власності у працівниках;
12) бронювання в порядку, встановленому законом, на
підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм
власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб,
які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і
не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів
таких робочих місць; прийняття рішень про створення на
підприємствах, в установах та організаціях спеціальних робочих
місць для осіб з обмеженою працездатністю, організація професійної
підготовки цих осіб; погодження проведення ліквідації таких
робочих місць;
13) державна реєстрація місцевих благодійних організацій і
фондів, інших неприбуткових організацій;
14) здійснення згідно із законодавством заходів соціального
патронажу щодо осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі
або позбавлення волі на певний строк. ( Пункт "б" частини першої
статті 34 доповнено підпунктом 14 згідно із Законом N 3167-IV
( 3167-15 ) від 01.12.2005 )
2. До відання виконавчих органів сільських, селищних рад,
крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї
статті, належить також вирішення питань щодо надання працівникам
освіти, культури, охорони здоров'я, іншим категоріям громадян, які
працюють у сільській місцевості, встановлених законодавством
пільг.
Стаття 35. Повноваження в галузі зовнішньоекономічної
діяльності
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) укладення і забезпечення виконання у встановленому
законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на
придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання
послуг;
2) сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств,
установ та організацій, розташованих на відповідній території,
незалежно від форм власності;
3) сприяння у створенні на основі законодавства спільних з
іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної
інфраструктури та інших об'єктів; залучення іноземних інвестицій
для створення робочих місць;
б) делеговані повноваження:
1) організація та контроль прикордонної і прибережної
торгівлі;
2) створення умов для належного функціонування митних
органів, сприяння їх діяльності;
3) забезпечення на відповідній території в межах наданих
повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України.
Стаття 36. Повноваження в галузі оборонної роботи
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать такі делеговані повноваження:
1) сприяння організації призову громадян на строкову
військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх
мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України,
організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових
зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та
організацій незалежно від форм власності, а також населення наказу
військового комісара про оголошення мобілізації;
2) бронювання робочих місць для військовозобов'язаних на
підприємствах, в установах та організаціях відповідно до
законодавства;
3) організація та участь у здійсненні заходів, пов'язаних з
мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній
території;
4) вирішення відповідно до законодавства питань, пов'язаних з
наданням військовим частинам, установам, навчальним закладам
Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших
об'єктів, комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх
використанням, наданням послуг;
5) сприяння організації виробництва і поставкам у війська
підприємствами та організаціями, що належать до комунальної
власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів;
6) здійснення заходів щодо створення належних умов для
функціонування пунктів пропуску через Державний кордон України;
7) сприяння Державній прикордонній службі України у
підтриманні відповідного режиму на державному кордоні; ( Пункт 7
статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 662-IV
( 662-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року )
8) здійснення заходів щодо військово-патріотичного виховання
населення.
Стаття 37. Повноваження щодо вирішення питань
адміністративно-територіального устрою
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать такі власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо
найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ,
парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території
відповідного населеного пункту;
2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо
питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах
повноважень, визначених законом.
Стаття 38. Повноваження щодо забезпечення законності,
правопорядку, охорони прав, свобод і законних
інтересів громадян
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо
створення відповідно до закону міліції, що утримується за рахунок
коштів місцевого самоврядування, вирішення питань про чисельність
працівників такої міліції, про витрати на їх утримання, здійснення
матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для
них необхідних житлово-побутових умов;
( Підпункт 1 пункту "а" частини першої статті 38 в редакції Закону
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 )
( Дію попередньої редакції підпункту 1 пункту "а" частини першої
статті 38 відновлено на 2005 рік у зв'язку із зупиненням дії
Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2005 рік згідно із
Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
( Дію попередньої редакції підпункту 1 пункту "а" частини першої
статті 38 відновлено на 2006 рік у зв'язку із зупиненням дії
Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2006 рік згідно із
Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 )
{ Дію попередньої редакції підпункту 1 пункту "а" частини першої
статті 38 відновлено на 2007 рік у зв'язку із зупиненням дії
Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на 2007 рік згідно із
Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Дію попередньої редакції підпункту 1 пункту "а" частини першої
статті 38 відновлено на 2008 рік у зв'язку із втратою чинності
Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 згідно із Законом
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
2) сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції,
служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури;
3) внесення подань до відповідних органів про притягнення до
відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні
вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх
повноважень;
4) звернення до суду про визнання незаконними актів органів
виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій, які обмежують права
територіальної громади, а також повноваження органів та посадових
осіб місцевого самоврядування;
5) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо
створення відповідно до законодавства комунальної
аварійно-рятувальної служби, що утримується за рахунок коштів
місцевого бюджету, вирішення питань про чисельність працівників
такої служби, витрати на їх утримання, зокрема щодо
матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для
них необхідних житлово-побутових умов; ( Пункт "а" частини першої
статті 38 доповнено підпунктом 5 згідно із Законом N 2470-III
( 2470-14 ) від 29.05.2001 )
6) створення в установленому порядку комунальних
аварійно-рятувальних служб; ( Пункт "а" частини першої статті 38
доповнено підпунктом 6 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 )
від 29.05.2001 )
7) створення резервного фонду для ліквідації надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру; ( Пункт "а" частини
першої статті 38 доповнено підпунктом 7 згідно із Законом
N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001 )
8) розроблення та здійснення заходів щодо
матеріально-технічного забезпечення діяльності комунальних
аварійно-рятувальних служб; ( Пункт "а" частини першої статті 38
доповнено підпунктом 8 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 )
від 29.05.2001 )
9) організація в установленому порядку навчання особового
складу комунальних аварійно-рятувальних служб та
аварійно-рятувальних служб громадських організацій; ( Пункт "а"
частини першої статті 38 доповнено підпунктом 9 згідно із Законом
N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001 )
10) централізоване тимчасове зберігання архівних документів,
нагромаджених у процесі документування службових, трудових або
інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній
території, та інших архівних документів, що не належать до
Національного архівного фонду; ( Пункт "а" частини першої статті
38 доповнено підпунктом 10 згідно із Законом N 594-IV ( 594-15 )
від 06.03.2003 )
б) делеговані повноваження:
1) забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень
громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на
підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм
власності;
2) вжиття у разі надзвичайних ситуацій необхідних заходів
відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадського
порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій,
врятування життя людей, захисту їх здоров'я, збереження
матеріальних цінностей; ( Підпункт 2 пункту "б" частини першої
статті 38 в редакції Закону N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 )
3) вирішення відповідно до закону питань про проведення
зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних,
видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за
забезпеченням при їх проведенні громадського порядку;
3-1) погодження проекту плану проведення потенційно
небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за
участю особового складу Збройних Сил України, інших військових
формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і
військової техніки; взаємодія з органами військового управління
під час планування та проведення таких заходів з метою запобігання
і недопущення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків
відповідно до закону; ( Пункт "б" частини першої статті 38
доповнено підпунктом 3-1 згідно із Законом N 1419-IV ( 1419-15 )
від 03.02.2004 )
4) розгляд справ про адміністративні правопорушення,
віднесені законом до їх відання; утворення адміністративних
комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування
їх діяльності;
5) вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до
їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком
виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад);
( Підпункт 5 пункту "б" частини першої статті 38 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1366-XIV ( 1366-14 ) від
11.01.2000 )
6) здійснення в установленому порядку державної реєстрації
підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності,
розташованих на відповідній території, а також положень про
організації орендарів;
7) реєстрація у встановленому порядку місцевих об'єднань
громадян, органів територіальної самоорганізації населення, які
створюються і діють відповідно до законодавства.
2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст
районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б"
частини першої цієї статті, належить:
1) утворення служб у справах дітей та спостережної,
спрямування їх діяльності; { Пункт 1 частини другої статті 38 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 609-V ( 609-16 ) від
07.02.2007 }
2) сприяння органам внутрішніх справ у забезпеченні
додержання правил паспортної системи;
3) вирішення спільно з відповідними органами Міністерства
внутрішніх справ України питань щодо створення належних умов для
служби та відпочинку особовому складу органів внутрішніх справ;
4) зберігання документів Національного архівного фонду, що
мають місцеве значення, і управління архівною справою та
діловодством на відповідній території; ( Частину другу статті 38
доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 594-IV ( 594-15 ) від
06.03.2003 )
5) здійснення заходів щодо ведення Державного реєстру
виборців відповідно до закону. { Частину другу статті 38 доповнено
пунктом 5 згідно із Законом N 698-V ( 698-16 ) від 22.02.2007 }
3. До відання виконавчих органів міських (міст, де утворені
органи внутрішніх справ) рад належить підготовка і внесення разом
з відповідними місцевими державними адміністраціями на розгляд
ради пропозицій, погоджених з відповідними головними управліннями,
управліннями Міністерства внутрішніх справ України в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, щодо
утворення, реорганізації або ліквідації місцевої міліції,
чисельності її працівників згідно з нормативами, затвердженими
Міністерством внутрішніх справ України, витрат на утримання та
матеріально-технічне забезпечення діяльності місцевої міліції,
навчання її працівників, створення для них необхідних
житлово-побутових умов. { Статтю 38 доповнено частиною третьою
згідно із Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію
Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV
( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005;
дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно
із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; Закон втратив
чинність на підставі Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
Стаття 39. Повноваження щодо відзначення державними
нагородами України
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад розглядають
клопотання підприємств, установ та організацій незалежно від форм
власності і вносять у встановленому порядку до відповідних органів
виконавчої влади подання про нагородження державними нагородами
України.
( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2419-III
( 2419-14 ) від 17.05.2001 )
Стаття 40. Інші повноваження виконавчих органів сільських,
селищних, міських рад
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім
повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм
законом повноваження.
Стаття 41. Особливості повноважень районних у містах рад та
їх виконавчих органів
1. Питання організації управління районами в містах належать
до компетенції міських рад.
2. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх
виконавчі органи відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та
законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном
та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності
територіальних громад районів у містах, формують, затверджують,
виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також
здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і
межах, що визначаються міськими радами. { Частина друга статті 41
із змінами, внесеними згідно із Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від
04.03.2004 - дію Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007
рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від
28.12.2007 }
3. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх
виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за
узгодженням з районними у містах радами з урахуванням
загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних
громад районів у містах.
4. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у
місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською
радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного
скликання.
5. Порядок формування, структура, форми діяльності районних у
містах рад та їх органів визначаються відповідно до цього та інших
законів.
Глава 3. Сільський, селищний, міський голова
Стаття 42. Повноваження сільського, селищного, міського
голови
1. Повноваження сільського, селищного, міського голови
починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною,
міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про
його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої
обраної відповідно до закону особи, крім випадків дострокового
припинення його повноважень. У разі дострокового припинення
повноважень сільського, селищного, міського голови чи неможливості
виконання ним своїх повноважень повноваження сільського,
селищного, міського голови здійснює секретар відповідної
сільської, селищної, міської ради. Секретар сільської, селищної,
міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту
дострокового припинення повноважень сільського, селищного,
міського голови і до моменту вступу на посаду новообраного
сільського, селищного, міського голови відповідно до закону.
( Частина перша статті 42 в редакції Закону N 2055-IV ( 2055-15 )
від 06.10.2004 )
2. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть
бути припинені достроково у випадках, передбачених цим Законом. У
разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного,
міського голови відповідна рада призначає та проводить вибори
сільського, селищного, міського голови замість того, який вибув,
згідно із Законом України "Про вибори депутатів місцевих рад та
сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ) у
стотридцятиденний період з моменту дострокового припинення його
повноважень. ( Частина друга статті 42 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2055-IV ( 2055-15 ) від 06.10.2004 )
3. Сільський, селищний, міський голова:
1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень
органів виконавчої влади на відповідній території, додержання
Конституції та законів України, виконання актів Президента України
та відповідних органів виконавчої влади;
2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу
відповідної ради та її виконавчого комітету;
3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;
4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на
посаду секретаря ради;
5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і
персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; { Щодо
зупинення та відновлення дії пункту 5 додатково див. Закони
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від
15.03.2007 }
6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури
виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету,
їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених
Кабінетом Міністрів України; { Пункт 6 частини третьої статті 42 в
редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
{ Щодо зупинення та відновлення дії пункту 6 додатково див. Закони
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від
15.03.2007 }
7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого
комітету;
8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок
денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;
9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм
соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з
інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його
виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання;
оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх
виконання;
10) призначає на посади та звільняє з посад керівників
відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств,
установ та організацій, що належать до комунальної власності
відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних,
загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; ( Пункт
десятий частини третьої статті 42 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1841-III ( 1841-14 ) від 22.06.2000 )
11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;
12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму,
відповідної ради, її виконавчого комітету;
13) є розпорядником бюджетних, коштів, використовує їх лише
за призначенням, визначеним радою; ( Пункт 13 частини третьої
статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2813-IV
( 2813-15 ) від 06.09.2005 )
14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий
комітет у відносинах з державними органами, іншими органами
місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами,
установами та організаціями незалежно від форм власності,
громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до
законодавства;
15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших
органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої
влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та
інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її
органів;
16) укладає від імені територіальної громади, ради та її
виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з
питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на
затвердження відповідної ради;
17) веде особистий прийом громадян;
18) забезпечує на відповідній території додержання
законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань;
19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування,
визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до
виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її
виконавчих органів;
20) видає розпорядження у межах своїх повноважень;
21) забезпечує в межах повноважень, визначених
законодавством, організацію охорони громадського порядку і
громадську безпеку на відповідній території, дотримання законності
та належну організацію роботи місцевої міліції; { Частину третю
статті 42 доповнено пунктом 21 згідно із Законом N 1577-IV
( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено на 2005 рік
згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно
із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону
зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Закону N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 }
22) вносить до головних управлінь, управлінь Міністерства
внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі пропозиції щодо призначення на посади
і звільнення з посад працівників місцевої міліції, їх заохочення
або притягнення до відповідальності. { Частину третю статті 42
доповнено пунктом 22 згідно із Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від
04.03.2004 - дію Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007
рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; Закон
втратив чинність на підставі Закону N 107-VI ( 107-17 ) від
28.12.2007 }
( Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 42 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від
06.07.99 )
4. Сільський, селищний, міський голова несе персональну
відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
( Офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 42 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від
06.07.99 )
5. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний,
міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед
територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою,
а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень
органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним
органам виконавчої влади.
( Офіційне тлумачення положень частини п'ятої статті 42 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від
06.07.99 )
6. Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу
на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на
відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини
депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова
зобов'язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих
органів ради у будь-який визначений ними термін.
( Офіційне тлумачення положень частини шостої статті 42 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/99 ( v007p710-99 ) від
06.07.99 )
Глава 4. Повноваження районних і обласних рад
Стаття 43. Питання, які вирішуються районними і обласними
радами виключно на їх пленарних засіданнях
1. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради
вирішуються такі питання:
1) обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх
з посади;
2) утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій
ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;
3) утворення президії (колегії) ради, затвердження положення
про неї;
4) затвердження за пропозицією голови ради структури
виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої
відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів
України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету;
{ Пункт 4 частини першої статті 43 в редакції Закону N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 }
{ Щодо зупинення та відновлення дії пункту 4 додатково див. Закони
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від
15.03.2007 }
5) затвердження регламенту ради;
6) затвердження плану роботи ради, заслуховування звіту про
його виконання;
7) заснування засобів масової інформації відповідної ради,
призначення і звільнення їх керівників;
8) заслуховування звітів постійних комісій, керівників
органів, які рада утворює, обирає та призначає;
9) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них;
10) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень
депутата ради в порядку, встановленому законодавством;
11) визначення відповідно до закону кількісного складу ради;
12) прийняття за пропозицією територіальних громад рішення
щодо проведення консультативного опитування з питань, які
стосуються їх спільних інтересів;
13) здійснення відповідно до закону повноважень щодо
організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів
органів державної влади і місцевого самоврядування;
14) затвердження відповідно до закону Положення про зміст,
опис та порядок використання символіки району, області;
15) прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації, вступ до
асоціацій та інших форм добровільних об'єднань органів місцевого
самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних
громад, а також про вихід із них;
16) затвердження програм соціально-економічного та
культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм
з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;
17) затвердження відповідно районних, обласних бюджетів,
внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;
18) розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді
дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими
бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного
значення;
19) вирішення за дорученням відповідних рад питань про
продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів
комунальної власності, які забезпечують спільні потреби
територіальних громад і перебувають в управлінні районних,
обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому
законом порядку; ( Пункт 19 частини першої статті 43 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 997-XIV ( 997-14 ) від 16.07.99 )
20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо
управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл,
селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні
районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників;
21) вирішення відповідно до закону питань регулювання
земельних відносин;
22) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу
на спеціальне використання природних ресурсів відповідно
районного, обласного значення, а також про скасування такого
дозволу;
23) встановлення правил користування водозабірними спорудами,
призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб
населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження
або заборони використання підприємствами питної води у промислових
цілях;
24) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій,
що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до
відповідних державних органів про оголошення природних та інших
об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову
цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються
законом;
25) прийняття за пропозицією відповідних сільських, селищних,
міських рад рішень, пов'язаних зі створенням спеціальних вільних
та інших зон, зміною у статусі цих зон, внесення до відповідних
органів пропозицій з цих питань;
26) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального
устрою в межах і в порядку, визначених законом;
27) прийняття рішень щодо делегування місцевим державним
адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад;
28) заслуховування звітів голів місцевих державних
адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та
інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про
виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку,
бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення
місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою
повноважень;
29) прийняття рішення про недовіру голові відповідної
місцевої державної адміністрації;
30) прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання
незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств,
установ та організацій, які обмежують права територіальних громад
у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних,
обласних рад та їх органів;
31) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо
голови відповідної місцевої державної адміністрації;
32) надання згоди на передачу об'єктів з державної
власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ,
міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної
власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають
в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також
щодо придбання об'єктів державної власності; ( Частину першу
статті 43 доповнено пунктом 32 згідно із Законом N 163-XIV
( 163-14 ) від 06.10.98, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2182-III ( 2182-14 ) від 21.12.2000 )
33) утворення за погодженням з відповідними головними
управліннями, управліннями Міністерства внутрішніх справ України в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
місцевої міліції; погодження призначення на посади і звільнення з
посад керівника місцевої міліції та начальників структурних
підрозділів цієї міліції й дільничних інспекторів міліції,
внесення пропозицій щодо їх заохочення або притягнення до
відповідальності; { Частину першу статті 43 доповнено пунктом 33
згідно із Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію
Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV
( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005;
дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно
із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; Закон втратив
чинність на підставі Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
34) заслуховування звітів начальників органів внутрішніх
справ про стан боротьби зі злочинністю, а також керівників
місцевої міліції про стан громадської безпеки та охорони
громадського порядку на відповідній території, порушення перед
відповідними органами питання про звільнення з посад цих
керівників у разі визнання їх діяльності незадовільною; ( Частину
першу статті 43 доповнено пунктом 34 згідно із Законом N 1577-IV
( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено на 2005 рік
згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно
із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону
зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Закону N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 }
35) затвердження відповідно до закону Положення про
помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення
помічника-консультанта депутата ради. ( Частину першу статті 43
доповнено пунктом 35 згідно із Законом N 3266-IV ( 3266-15 ) від
22.12.2005 )
2. Районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на
пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим
та іншими законами.
3. Крім питань, зазначених у частині першій цієї статті,
виключно на пленарних засіданнях обласних рад вирішуються такі
питання:
1) затвердження відповідно до законодавства правил забудови і
благоустрою населених пунктів області;
2) прийняття у межах, що визначаються законами, рішень з
питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які
передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність;
( Пункт 3 частини третьої статті 43 виключено на підставі
Закону N 703-IV ( 703-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності з
01.01.2004 року )
4) прийняття рішень про віднесення лісів до категорії
захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і
порядку, передбачених законом.
4. Виключно на пленарних засіданнях районних рад, крім
питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються
питання про внесення до обласної ради погоджених з відповідними
головними управліннями, управліннями Міністерства внутрішніх справ
України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі пропозицій про введення або скорочення посад
працівників місцевої міліції. { Статтю 43 доповнено частиною
четвертою згідно із Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 -
дію Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV
( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005;
дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно
із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; Закон втратив
чинність на підставі Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
Стаття 44. Делегування повноважень районних і обласних рад
відповідним місцевим державним адміністраціям
1. Районні, обласні ради делегують відповідним місцевим
державним адміністраціям такі повноваження:
1) підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм
соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів
і областей, цільових програм з інших питань, а в місцях
компактного проживання національних меншин - також програм їх
національно-культурного розвитку, проектів рішень, інших
матеріалів з питань, передбачених цією статтею; забезпечення
виконання рішень ради;
2) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного та
культурного розвитку відповідно областей та загальнодержавних
програм економічного, науково-технічного, соціального та
культурного розвитку України;
3) забезпечення збалансованого економічного і соціального
розвитку відповідної території, ефективного використання
природних, трудових і фінансових ресурсів;
4) підготовка і подання до відповідних органів виконавчої
влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного
бюджету України;
5) сприяння інвестиційній діяльності на території району,
області;
6) об'єднання на договірних засадах коштів підприємств,
установ та організацій, розташованих на відповідній території, і
населення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію,
ремонт та утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і
виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи
щодо охорони праці та охорони навколишнього природного середовища;
( Пункт 6 частини першої статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 969-IV ( 969-15 ) від 19.06.2003 )
7) залучення в порядку, встановленому законом, підприємств,
установ та організацій, які не належать до комунальної власності,
до участі в обслуговуванні населення відповідної території,
координація цієї роботи;
8) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого
пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження
цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту;
9) підготовка питань про визначення у встановленому законом
порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для
містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією;
10) організація охорони, реставрації, використання пам'яток
історії та культури, архітектури і містобудування,
палацово-паркових, паркових та садибних комплексів, природних
заповідників місцевого значення;
11) підготовка висновків щодо проектів місцевих містобудівних
програм відповідних адміністративно-територіальних одиниць, що
затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;
12) видача відповідно до законодавства забудовникам
архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на
проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд,
благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт;
13) забезпечення відповідно до законодавства розвитку науки,
усіх видів освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і
спорту, туризму; сприяння відродженню осередків традиційної
народної творчості, національно-культурних традицій населення,
художніх промислів і ремесел, роботі творчих спілок,
національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та
неприбуткових організацій, які діють у сфері освіти, охорони
здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, сім'ї та молоді;
14) підготовка і подання на затвердження ради пропозицій щодо
організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду
місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій
охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо
оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну,
історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або
культури, які охороняються законом;
15) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них
населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт
підприємств, установ та організацій, а також населення; ( Пункт 15
частини першої статті 44 в редакції Закону N 969-IV ( 969-15 ) від
19.06.2003 )
16) координація на відповідній території діяльності місцевих
землевпорядних органів;
17) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять
у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом)
земельних ділянок;
18) забезпечення виконання заходів з відстеження
результативності регуляторних актів, прийнятих районними,
обласними радами. ( Частина перша статті 44 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1160-IV ( 1160-15 ) від 11.09.2003 - набирає
чинності з 15.01.2004 року )
2. Крім повноважень, зазначених у частині першій цієї статті,
обласні ради делегують обласним державним адміністраціям такі
повноваження:
1) визначення відповідно до закону розміру відрахувань
підприємствами, установами та організаціями, що надходять на
розвиток шляхів загального користування в області;
2) погодження у випадках, передбачених законом, з
відповідними сільськими, селищними, міськими радами питань щодо
розподілу коштів за використання природних ресурсів, які надходять
до фондів охорони навколишнього природного середовища;
3) підготовка проектів рішень про віднесення лісів до
категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у
випадках і порядку, передбачених законом;
4) прийняття у встановленому законом порядку рішень про
заборону використання окремих природних ресурсів загального
користування;
5) визначення відповідно до законодавства режиму використання
територій рекреаційних зон;
6) затвердження для підприємств, установ та організацій,
розташованих на відповідній території, лімітів викидів і скидів
забруднюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів у
випадках, передбачених законом.
Глава 5. Порядок формування, організація роботи органів та
посадових осіб місцевого самоврядування
Стаття 45. Порядок формування рад
1. Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх
створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які
обираються населенням відповідної території на основі загального,
рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
2. Порядок організації і проведення виборів депутатів
визначається законом.
3. Загальний склад ради визначається радою відповідно до
закону про вибори.
4. Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як
двох третин депутатів від загального складу ради. { Частина
четверта статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 812-V
( 812-16 ) від 22.03.2007 }
5. У разі якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до
обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати
повноваження рада попереднього скликання.
6. У разі дострокового припинення повноважень деяких
депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві
третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така
рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів
від загального складу ради. { Частина шоста статті 45 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007 }
7. Строк повноважень рад - чотири роки.
Стаття 46. Сесія ради
1. Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її
створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно.
Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань
постійних комісій ради.
2. Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської ради
скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш
як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради в
кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до
статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії
відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який
інформує раду про підсумки виборів депутатів, а також про підсумки
виборів відповідно сільського, селищного, міського голови. З
моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання та
новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до
статті 42 цього Закону головує на пленарних засіданнях ради першої
сесії новообраний голова.
У разі якщо на час проведення першої сесії відповідний
сільський, селищний, міський голова не обраний, про що на сесії
ради інформує голова територіальної виборчої комісії, рада обирає
тимчасову президію з числа депутатів ради в кількості трьох -
п'яти осіб. Члени тимчасової президії почергово головують на
пленарних засіданнях ради до обрання секретаря ради. З часу
обрання секретаря ради він головує на пленарних засіданнях ради.
{ Частина друга статті 46 в редакції Закону N 812-V ( 812-16 ) від
22.03.2007 }
3. Першу сесію новообраної районної у місті, районної,
обласної ради скликає відповідна територіальна виборча комісія не
пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів
ради у кількості, яка забезпечує повноважність складу ради
відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання
першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої
комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів. З
моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання рада
обирає тимчасову президію з числа депутатів ради в кількості не
більше п'яти осіб - представників партій (блоків), які набрали
найбільшу кількість голосів на виборах. Члени тимчасової президії
почергово головують на пленарних засіданнях ради до обрання голови
ради. З часу обрання голови ради він веде пленарні засідання ради
відповідно до вимог цього Закону та регламенту ради. { Частина
третя статті 46 в редакції Закону N 812-V ( 812-16 ) від
22.03.2007 }
4. Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної,
міської - відповідно сільським, селищним, міським головою;
районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.
5. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше
одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок -
не рідше ніж один раз на місяць. ( Частина п'ята статті 46 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2806-IV ( 2806-15 ) від
06.09.2005 )
6. У разі немотивованої відмови сільського, селищного,
міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради
або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається:
сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської,
селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради
- заступником голови відповідної ради.
У цих випадках сесія скликається:
1) відповідно до доручення сільського, селищного, міського
голови (голови районної у місті, районної, обласної ради);
2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної
у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав
сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених
частиною сьомою цієї статті;
3) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським
головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у
строки, передбачені цим Законом.
7. Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради
повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї
третини депутатів від загального складу відповідної ради,
виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у
місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією
не менш як однієї третини депутатів від загального складу
відповідної ради або голови відповідної місцевої державної
адміністрації.
8. У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій
та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на
вимогу суб'єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, сесія
може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не
менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.
9. Рішення про скликання сесії ради доводиться до відома
депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у
виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням
часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається
внести на розгляд ради.
10. Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде
відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках,
передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію
районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або його
заступник. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті,
сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої
скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде
за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.
11. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні
бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
{ Частина одинадцята статті 46 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007 }
12. Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися
сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями,
депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної
адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами
громадян.
13. Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент
роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії
ради.
14. Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання
голови та заступника (заступників) голови районної у місті,
районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської
ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення
пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних
засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного
сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії
визначаються регламентом ради. До прийняття регламенту ради
чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у
попередньому скликанні. { Частина чотирнадцята статті 46 в
редакції Закону N 812-V ( 812-16 ) від 22.03.2007 }
15. Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради,
прийняті нею рішення підписуються сільським, селищним, міським
головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою
відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем
сільської, селищної, міської ради, заступником голови районної в
місті, районної, обласної ради, а у випадку, передбаченому
частинами сьомою та дев'ятою цієї статті, - депутатом ради, який
за дорученням депутатів головував на її засіданні.
16. Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада
може прийняти рішення про проведення закритого пленарного
засідання.
Стаття 47. Постійні комісії ради
1. Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з
числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і
підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю
за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
2. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень
у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури
комісії вирішуються відповідною комісією.
3. До складу постійних комісій не можуть бути обрані
сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної,
міської ради, голова районної у місті (у разі її створення),
районної, обласної ради, їх заступники.
4. Постійні комісії за дорученням ради або за власною
ініціативою попередньо розглядають проекти програм
соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету,
звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання
про стан та розвиток відповідних галузей господарського і
соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на
розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки
з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і
співдоповідями.
5. Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб,
які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або
погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.
6. Постійні комісії за дорученням ради, голови, заступника
голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря
сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою
вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та
виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у
місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради,
місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та
організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності
та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки
рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках -
на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної,
міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням
рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської,
районної у місті ради.
7. Постійні комісії у питаннях, які належать до їх відання,
та в порядку, визначеному законом, мають право отримувати від
керівників органів, підприємств, установ, організацій та їх
філіалів і відділень необхідні матеріали і документи.
8. Організація роботи постійної комісії ради покладається на
голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії,
дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з
іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами,
установами, організаціями, а також громадянами, організує роботу
по реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі відсутності
голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з
інших причин його функції здійснює заступник голови комісії або
секретар комісії.
9. Засідання постійної комісії скликається в міру
необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як
половина від загального складу комісії.
10. За результатами вивчення і розгляду питань постійні
комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації
постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального
складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його
відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи
засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії.
11. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому
розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями,
посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду
і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений
ними строк.
12. Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів
рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи з
залученням представників громадськості, вчених і спеціалістів.
Питання, які належать до відання кількох постійних комісій, можуть
за ініціативою комісій, а також за дорученням ради, її голови,
заступника голови районної у місті, районної, обласної ради,
секретаря сільської, селищної, міської ради розглядатися
постійними комісіями спільно. Висновки і рекомендації, прийняті
постійними комісіями на їх спільних засіданнях, підписуються
головами відповідних постійних комісій.
13. Депутати працюють у постійних комісіях на громадських
засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій з
питань бюджету можуть працювати в раді на постійній основі.
14. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними
перед нею.
15. Перелік, функціональна спрямованість і порядок
організації роботи постійних комісій визначаються регламентом
відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що
затверджується радою.
Стаття 48. Тимчасові контрольні комісії ради
1. Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які
обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з
конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень
місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і
пропозиції на розгляд ради.
2. Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради,
її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову
вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше однієї
третини депутатів від загального складу ради.
3. Засідання тимчасових контрольних комісій ради проводяться,
як правило, закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової
контрольної комісії, та залучені комісією для участі в її роботі
спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати
інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою.
4. Повноваження тимчасової контрольної комісії ради
припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо
результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення
повноважень ради, яка створила цю комісію.
Стаття 49. Депутат ради
1. Повноваження депутата ради починаються з моменту
офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією
на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень
депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового
скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково
у випадках, передбачених законом.
2. Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади,
має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у
діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед
виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат,
крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних
комісій ради.
3. На час сесій, засідань постійних комісій рад, а також для
здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом
випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або
службових обов'язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за
основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською
діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету.
4. Депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради,
засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його
обрано.
5. У разі пропуску депутатом протягом року більше половини
пленарних засідань ради або засідань постійної комісії,
невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її
органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією
про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку.
6. Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які
розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та
інших комісій ради, до складу яких його обрано.
7. Депутат має право звернутися із запитом до керівників ради
та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників
органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм
власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній
території, а депутат міської (міста обласного значення), районної,
обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації з
питань, віднесених до відання ради.
8. Орган або посадова особа, до яких звернено запит,
зобов'язані дати усну чи письмову відповідь на запит на сесії ради
у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За
результатами розгляду запиту рада приймає рішення.
9. Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесії
ради, або передані в письмовій формі головуючому на сесії,
розглядаються радою чи за її дорученням постійними комісіями ради
або надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним їй органам
та посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і
зауваження у строки, встановлені радою, і про вжиті заходи
повідомити депутатові та раді.
10. Депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними
документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого
самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів.
11. Повноваження депутатів, порядок організації і гарантії
депутатської діяльності визначаються Конституцією України
( 254к/96-ВР ), цим Законом, законом про статус депутата
( 3949-12 ), іншими законами.
Стаття 50. Секретар сільської, селищної, міської ради
1. Секретар сільської, селищної, міської ради обирається за
пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною
радою з числа її депутатів та працює в раді на постійній основі.
У разі звільнення з посади секретаря ради у випадку відсутності
сільського, селищного, міського голови, у зв'язку з достроковим
припиненням його повноважень, сільська, селищна, міська рада із
свого складу за пропозицією однієї третини депутатів від
загального складу відповідної ради обирає секретаря ради, який
працює в раді на постійній основі. ( Частина перша статті 50 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2554-IV ( 2554-15 ) від
21.04.2005 )
2. Секретар сільської, селищної, міської ради не може
суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на
громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи
в позаурочний час), займатися підприємницькою діяльністю,
одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.
3. Секретар сільської, селищної, міської ради:
1) у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього
Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського
голови; ( Частину третю статті 50 доповнено пунктом 1 згідно із
Законом N 2055-IV ( 2055-15 ) від 06.10.2004 )
2) скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною
шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до
відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради,
питання, які передбачається внести на розгляд ради;
3) веде засідання ради та підписує її рішення у випадках,
передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону;
4) організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на
розгляд ради;
5) забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і
населення, організує контроль за їх виконанням;
6) за дорученням сільського, селищного, міського голови
координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм
доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;
7) сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень;
8) організує за дорученням ради відповідно до законодавства
здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням
референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого
самоврядування;
9) забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого
самоврядування офіційних документів, пов'язаних з місцевим
самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує
доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку;
10) вирішує за дорученням сільського, селищного, міського
голови або відповідної ради інші питання, пов'язані з діяльністю
ради та її органів.
4. Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно
здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету
відповідної ради.
5. Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради
можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.
Стаття 51. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської,
районної у місті ради
1. Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної
у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який
утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після
закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського
голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет
здійснює свої повноваження до сформування нового складу
виконавчого комітету.
2. Кількісний склад виконавчого комітету визначається
відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету
сільської, селищної, міської ради затверджується радою за
пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у
місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.
3. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно
сільського, селищного, міського голови, районної у місті
ради - голови відповідної ради, заступника (заступників)
сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті
ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також
керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради,
інших осіб. ( Частина третя статті 51 в редакції Закону N 862-IV
( 862-15 ) від 22.05.2003 )
4. До складу виконавчого комітету сільської, селищної,
міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.
5. Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської
ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у
місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті
сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням
ради може здійснювати секретар відповідної ради.
6. Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім
тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на
час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення
повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих
або службових обов'язків з відшкодуванням їм середнього заробітку
за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з виконанням
обов'язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів
відповідного місцевого бюджету.
7. На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і
працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо
обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю),
встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського
голови.
8. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним
раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень
органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним
органам виконавчої влади.
9. До складу виконавчого комітету сільської, селищної,
міської, районної у місті ради не можуть входити депутати
відповідної ради, крім секретаря ради.
Стаття 52. Повноваження виконавчого комітету сільської,
селищної, міської, районної у місті ради
1. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної
у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати
питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
2. Виконавчий комітет ради:
1) попередньо розглядає проекти місцевих програм
соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з
інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що
вносяться на розгляд відповідної ради;
2) координує діяльність відділів, управлінь та інших
виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що
належать до комунальної власності відповідної територіальної
громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;
3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих
йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також
їх посадових осіб.
3. Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про
розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами,
управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським,
селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом
виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Стаття 53. Організація роботи виконавчого комітету сільської,
селищної, міської, районної у місті ради
Основною формою роботи виконавчого комітету сільської,
селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є
його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються
відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної
у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості
здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного,
міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради
(районної у місті ради - заступником голови ради) в міру
необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є
правомочними, якщо в них бере участь більше половини від
загального складу виконавчого комітету.
Стаття 54. Відділи, управління та інші виконавчі органи
сільської, селищної, міської, районної у місті
ради
1. Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її
створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може
створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для
здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів
сільських, селищних, міських рад.
2. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є
підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила,
підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному,
міському голові, голові районної у місті ради.
3. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів
ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським,
селищним, міським головою, головою районної у місті ради
одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням
з відповідними органами виконавчої влади.
4. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи
ради затверджуються відповідною радою.
Стаття 55. Голова районної, обласної, районної у місті ради
1. Голова районної, обласної, районної у місті (у разі її
створення) ради обирається відповідною радою з числа її депутатів
у межах строку повноважень ради таємним голосуванням.
2. Голова ради виконує свої обов'язки до обрання голови ради
нового скликання, крім випадків дострокового припинення
повноважень голови ради відповідно до цього Закону.
3. Голова ради працює у раді на постійній основі, не може
мати інший представницький мандат, суміщати свою службову
діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах
(крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час),
займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього
прибуток.
4. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді і може
бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення
проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального
складу ради шляхом таємного голосування.
5. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на
розгляд ради на вимогу не менше третини депутатів від загального
складу ради.
6. Голова районної, обласної, районної у місті ради:
1) скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до
відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради,
питання, які передбачається внести на розгляд ради, веде засідання
ради;
2) забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на
її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організує
контроль за їх виконанням;
3) представляє раді кандидатури для обрання на посаду
заступника голови ради; вносить на затвердження ради пропозиції
щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на їх
утримання;
4) вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних
комісій ради;
5) координує діяльність постійних комісій ради, дає їм
доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;
6) організує подання депутатам допомоги у здійсненні ними
своїх повноважень;
7) організує відповідно до законодавства проведення
референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого
самоврядування;
8) організує роботу президії (колегії) ради (у разі її
створення);
9) призначає і звільняє керівників та інших працівників
структурних підрозділів виконавчого апарату ради;
10) здійснює керівництво виконавчим апаратом ради;
11) є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та
її виконавчого апарату;
12) підписує рішення ради, протоколи сесій ради;
13) забезпечує роботу по розгляду звернень громадян; веде
особистий прийом громадян;
14) забезпечує гласність у роботі ради та її органів,
обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань
місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення
ради;
15) представляє раду у відносинах з державними органами,
іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян,
трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ,
організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах
відповідно до законодавства;
16) за рішенням ради звертається до суду щодо визнання
незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств,
установ та організацій, які обмежують права територіальних громад
у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних,
обласних рад та їх органів;
17) звітує перед радою про свою діяльність не менше одного
разу на рік, а на вимогу не менш як третини депутатів - у
визначений радою термін;
18) вирішує інші питання, доручені йому радою.
7. Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах
своїх повноважень видає розпорядження.
Стаття 56. Заступник голови районної, обласної, районної
у місті ради
1. Заступник голови районної, обласної, районної у місті (у
разі її створення) ради обирається відповідною радою у межах
строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного
голосування і здійснює свої повноваження до обрання заступника
голови ради нового скликання, крім випадків дострокового
припинення його повноважень.
2. Заступник голови ради може бути достроково звільнений з
посади за рішенням ради, яке приймається шляхом таємного
голосування. Питання про його звільнення може бути внесено на
розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального
складу ради або голови ради.
3. Заступник голови ради в разі відсутності голови ради або
неможливості виконання ним своїх обов'язків з інших причин
здійснює повноваження голови відповідної ради.
4. Заступник голови ради працює у раді на постійній основі.
На нього поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його
діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом
для голови ради.
Стаття 57. Президія (колегія) районної, обласної ради
1. Районна, обласна рада може утворити президію (колегію)
ради. Президія (колегія) ради є дорадчим органом ради, який
попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, що
передбачається внести на розгляд ради. Президія (колегія) ради
може приймати рішення, які мають дорадчий характер.
2. До складу президії (колегії) ради входять голова ради,
його заступник, голови постійних комісій ради, уповноважені
представники депутатських груп і фракцій.
3. Президія (колегія) ради діє на основі Положення про неї,
що затверджується радою.
Стаття 58. Виконавчий апарат районної, обласної ради
1. Виконавчий апарат районної, обласної ради забезпечує
здійснення радою повноважень, наданих їй Конституцією України, цим
та іншими законами.
2. Виконавчий апарат ради здійснює організаційне, правове,
інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення
діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню
відповідною радою взаємодії і зв'язків з територіальними
громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та
посадовими особами місцевого самоврядування.
3. Виконавчий апарат ради утворюється відповідною радою. Його
структура, чисельність, визначена відповідно до типових штатів,
затверджених Кабінетом Міністрів України, та витрати на утримання
встановлюються радою за поданням її голови. { Частина третя статті
58 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від
28.12.2007 }
{ Щодо зупинення та відновлення дії частини третьої додатково див.
Закони N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, N 749-V ( 749-16 ) від
15.03.2007 }
4. Виконавчий апарат ради за посадою очолює голова
відповідної ради.
Стаття 59. Акти органів та посадових осіб місцевого
самоврядування
1. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші
акти у формі рішень.
2. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після
обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім
випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів
голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради
включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере
участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
3. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі
поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування
обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16
статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього
Закону.
4. Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний
строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським,
селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд
відповідної ради із обгрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у
двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила
зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила
попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу
ради, воно набирає чинності.
5. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають
чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не
встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
6. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної
у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень
приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його
засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого
комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою,
головою районної у місті ради.
7. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови
(голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету
ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та
внести це питання на розгляд відповідної ради.
8. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у
місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає
розпорядження.
9. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до
власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані
відповідною радою.
10. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з
мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України
визнаються незаконними в судовому порядку.
11. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування
доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути
видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого
самоврядування.
Розділ III
МАТЕРІАЛЬНА І ФІНАНСОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 60. Право комунальної власності
1. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах
належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно,
доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси,
підприємства, установи та організації, в тому числі банки,
страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні
підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади
культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального
обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі
об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права
комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність
територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
{ Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
2. Підставою для набуття права комунальної власності є
передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими
суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення,
придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку,
встановленому законом.
3. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах
безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть
об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності
об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих
бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного
фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та
організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
4. Районні та обласні ради від імені територіальних громад
сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної
власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
5. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах
територіальних громад відповідно до закону здійснюють
правомочності щодо володіння, користування та розпорядження
об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі
майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної
власності у постійне або тимчасове користування юридичним та
фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати,
використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження,
визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування
об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і
оренду.
6. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права
комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від
відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до
відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування
заходів, передбачених бюджетами розвитку.
7. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого
самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні
ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати
обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
8. Право комунальної власності територіальної громади
захищається законом на рівних умовах з правами власності інших
суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути
вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права
власності без згоди безпосередньо територіальної громади або
відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за
винятком випадків, передбачених законом.
9. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх
створення) ради мають право:
1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну
власність відповідних територіальних громад підприємств, установ
та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що
належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають
важливе значення для забезпечення комунально-побутових і
соціально-культурних потреб територіальних громад;
2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень,
споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території,
якщо вони можуть бути використані для забезпечення
комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних
громад;
3) мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних
адміністративно-територіальних одиниць.
Стаття 61. Місцеві бюджети
1. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах,
районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють,
затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим
Законом та законом про бюджетну систему.
2. Районні та обласні ради затверджують районні та обласні
бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх
відповідного розподілу між територіальними громадами або для
виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних
засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних
соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх
виконання.
3. Складання і виконання районних і обласних бюджетів
здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з цим Законом
та законом про бюджетну систему.
4. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та
закріпленими за ними на стабільній основі законом
загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати
напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до
закону.
5. Втручання державних органів у процес складання,
затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за
винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
Стаття 62. Участь держави у формуванні доходів місцевих
бюджетів
1. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере
участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль
за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів
та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого
самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення
послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли
доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних
податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого
бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного
бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про
державний бюджет.
2. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на
основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з
урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного
стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних
соціальних потреб, встановленого законом.
Стаття 63. Доходи місцевих бюджетів
1. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних,
визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом
порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових
платежів.
2. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх
створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що
визначаються відповідними міськими радами.
3. Порядок зарахування доходів до місцевих бюджетів
визначається законом про бюджетну систему та іншими законами.
4. У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються
доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи,
необхідні для забезпечення виконання делегованих законом
повноважень органів виконавчої влади.
5. Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет
розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини
податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих
позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів.
6. Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді
дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними
бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах,
необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних
розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також
використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних
проектів територіальних громад.
7. Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді
дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і
розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у
розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче
мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а
також використовуються для фінансування з районного бюджету
спільних проектів територіальних громад.
Стаття 64. Видатки місцевих бюджетів
1. Видатки, які здійснюються органами місцевого
самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і
цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад;
видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами
заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних
громад, - відповідними районними та обласними бюджетами.
2. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх
створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються
коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх
використання.
3. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні
адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними
радами.
4. У видатковій частині місцевих бюджетів окремо
передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету
розвитку.
5. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування
установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних
асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.
6. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм
соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних
із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також
на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з
розширеним відтворенням.
7. Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини:
видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого
самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих
законом повноважень органів виконавчої влади.
Стаття 65. Використання вільних бюджетних коштів
Доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих
бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, що утворилися в
результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у
видатках, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених
законом. Рішення про використання таких коштів приймається
відповідною радою.
Стаття 66. Збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів
1. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення
виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом
повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня
мінімальних соціальних потреб.
2. При забезпеченні збалансування доходів і видатків місцевих
бюджетів не враховуються вільні залишки бюджетних коштів, порядок
використання яких передбачено статтею 65 цього Закону.
3. У разі коли вичерпано можливості збалансування доходів і
видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття
видатків, необхідних для здійснення органами місцевого
самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення
населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб,
держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі
необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді
дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону.
Стаття 67. Фінансування витрат, пов'язаних із здійсненням
органами місцевого самоврядування повноважень
органів виконавчої влади та виконанням
рішень органів державної влади
1. Держава фінансує у повному обсязі здійснення органами
місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів
виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення органами
місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в
Законі України про Державний бюджет України.
2. Рішення органів державної влади, які призводять до
додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково
супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів.
Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в
межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого
самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної
влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими
ресурсами, компенсуються державою.
Стаття 68. Утворення цільових фондів
1. Органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові
фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого
бюджету.
2. Порядок формування та використання цільових фондів
визначається положенням про ці фонди, що затверджується
відповідною місцевою радою.
( Стаття 68 в редакції Закону N 2813-IV ( 2813-15 ) від
06.09.2005 )
Стаття 69. Місцеві податки і збори
1. Органи місцевого самоврядування відповідно до закону
можуть встановлювати місцеві податки і збори. Місцеві податки і
збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
2. За рішенням зборів громадян за місцем їх проживання можуть
запроваджуватися місцеві збори на засадах добровільного
самооподаткування.
Стаття 70. Участь органів місцевого самоврядування у
фінансово-кредитних відносинах
1. Рада або за її рішенням інші органи місцевого
самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати
місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позички з
інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх
погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в
банківських установах.
2. Органи місцевого самоврядування можуть у межах
законодавства створювати комунальні банки та інші
фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів
підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної
власності відповідних територіальних громад, розміщувати належні
їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати
відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх
до доходної частини відповідного місцевого бюджету.
Розділ IV
ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ
МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 71. Гарантії місцевого самоврядування, його органів та
посадових осіб
1. Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого
самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
2. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права
втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб
місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені
Конституцією України ( 254/96-ВР ), цим та іншими законами до
повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування,
крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в
інших випадках, передбачених законом.
3. У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань,
які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна
повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого
самоврядування.
4. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають
право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих
органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій, які обмежують права
територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб
місцевого самоврядування.
Стаття 72. Підзвітність і підконтрольність місцевих державних
адміністрацій районним, обласним радам
1. Місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним
районним, обласним радам у виконанні програм
соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних
бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень,
делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у
виконанні рішень рад з цих питань.
2. Районна, обласна рада може шляхом таємного голосування
висловити недовіру голові відповідної місцевої державної
адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення
і дає відповідній раді обгрунтовану відповідь.
3. Якщо недовіру голові районної, обласної державної
адміністрації висловили не менш як дві третини депутатів від
загального складу відповідної ради, Президент України приймає
рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
Стаття 73. Обов'язковість актів і законних вимог органів та
посадових осіб місцевого самоврядування
1. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови
районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної,
міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в
межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма
розташованими на відповідній території органами виконавчої влади,
об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та
організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які
постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
2. На вимогу відповідних органів та посадових осіб місцевого
самоврядування керівники розташованих або зареєстрованих на
відповідній території підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності зобов'язані прибути на засідання цих
органів для подання інформації з питань, віднесених до відання
ради та її органів, відповіді на запити депутатів.
3. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та
організації, а також громадяни несуть встановлену законом
відповідальність перед органами місцевого самоврядування за
заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або
бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та
посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих
їм повноважень.
Стаття 74. Відповідальність органів та посадових осіб
місцевого самоврядування
1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть
відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою,
державою, юридичними і фізичними особами.
2. Підстави, види і порядок відповідальності органів та
посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією
України, цим та іншими законами.
Стаття 75. Відповідальність органів та посадових осіб
місцевого самоврядування перед територіальними
громадами
1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є
підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед
територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два
рази на рік, інформують населення про виконання програм
соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету,
з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними
громадами про свою діяльність.
2. Територіальна громада у будь-який час може достроково
припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого
самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони
України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують
здійснення наданих їм законом повноважень.
3. Порядок і випадки дострокового припинення повноважень
органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальними
громадами визначаються цим та іншими законами.
Стаття 76. Відповідальність органів та посадових осіб
місцевого самоврядування перед державою
1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть
відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів
України.
2. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань
здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є
підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Стаття 77. Відповідальність органів та посадових осіб
місцевого самоврядування перед юридичними і
фізичними особами
1. Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті
неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого
самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого
бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або
бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок
їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
2. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних
осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності
органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в
судовому порядку.
Стаття 78. Дострокове припинення повноважень ради
1. Повноваження сільської, селищної, міської, районної в
місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у
випадках:
1) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції
України, цього та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи
при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у
відповідність із законом;
2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у
строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань,
віднесених до її відання.
2. Повноваження сільської, селищної, міської, районної в
місті ради за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї
статті, та в інших випадках можуть бути припинені достроково за
рішенням місцевого референдуму. Порядок проведення місцевого
референдуму щодо дострокового припинення повноважень ради
визначається законом про місцеві референдуми.
3. Питання про дострокове припинення повноважень сільської,
селищної, міської, районної в місті ради за рішенням місцевого
референдуму може бути порушене сільським, селищним, міським
головою, а також не менш як однією десятою частиною громадян, що
проживають на відповідній території і мають право голосу.
4. За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї
статті, рішення суду про визнання актів ради незаконними,
висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада
України може призначити позачергові вибори сільської, селищної,
міської, районної у місті, районної, обласної ради. Питання про
призначення Верховною Радою України позачергових виборів
сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної
ради може порушуватись перед Верховною Радою України сільським,
селищним, міським головою, головою обласної, Київської,
Севастопольської міської державної адміністрації.
5. Порядок проведення позачергових виборів рад визначається
законом про вибори.
6. Сільська, селищна, міська, районна в місті рада,
повноваження якої достроково припинено за рішенням місцевого
референдуму, а також рада, щодо якої Верховна Рада України
прийняла рішення про проведення позачергових виборів, продовжує
діяти до обрання нового складу відповідної ради.
Стаття 79. Дострокове припинення повноважень сільського,
селищного, міського голови, голови районної
у місті, районної, обласної ради
1. Повноваження сільського, селищного, міського голови,
голови районної у місті, районної, обласної ради вважаються
достроково припиненими у разі:
1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про
складення ним повноважень голови;
2) припинення його громадянства;
3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
4) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його
діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом;
5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або
оголошення таким, що помер;
6) його смерті.
2. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть
бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або
закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення
наданих йому повноважень.
3.( Положення частини третьої статті 79 втратило чинність, як
таке, що є неконституційним, в частині щодо дострокового
припинення повноважень сільського, селищного, міського голови за
рішенням відповідної ради "в інших випадках", тобто з підстав, не
передбачених частиною другою цієї статті, на підставі Рішення
Конституційного Суду N 1-рп/2000 ( v001p710-00 ) від 09.02.2000 )
Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності
підстав, передбачених частиною другою цієї статті, та в інших
випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого
референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом
таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів
від загального складу ради. Порядок проведення місцевого
референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського,
селищного, міського голови визначається законом про місцеві
референдуми.
4. Рішення про проведення місцевого референдуму щодо
дострокового припинення повноважень сільського, селищного,
міського голови приймається сільською, селищною, міською радою як
за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої
частини громадян, що проживають на відповідній території і мають
право голосу.
5. За наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій
сільського, селищного, міського голови незаконними, висновків
відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може
призначити позачергові вибори сільського, селищного, міського
голови. Питання про призначення Верховною Радою України
позачергових виборів сільського, селищного, міського голови може
порушуватись перед Верховною Радою України відповідною сільською,
селищною, міською радою, головою обласної, Київської,
Севастопольської міської державної адміністрації.
6. Порядок проведення позачергових виборів сільського,
селищного, міського голови визначається законом про вибори.
7. Повноваження сільського, селищного, міського голови
припиняються з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною
радою рішення про це, а в разі призначення Верховною Радою України
позачергових виборів сільського, селищного, міського голови - в
день обрання головою іншої особи.
8. Повноваження голови районної в місті, районної, обласної
ради також припиняються достроково в порядку, передбаченому
статтею 55 цього Закону.
( Офіційне тлумачення положень статті 79 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )
Стаття 80. Дострокове припинення повноважень органів
самоорганізації населення
1. Повноваження органу самоорганізації населення припиняються
достроково у разі:
1) невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної
у місті (у разі її створення) ради, її виконавчого комітету,
загальних зборів громадян або невиконання своїх повноважень;
2) його саморозпуску.
2. Рішення про дострокове припинення повноважень органу
самоорганізації населення приймається загальними зборами громадян,
що утворили даний орган, або відповідною радою.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Положення цього Закону є основою для розробки та прийняття
інших законодавчих актів про місцеве самоврядування в Україні, а
також законів про міста Київ і Севастополь.
2. Сільські, селищні, міські, районні в містах, районні,
обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють
повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом.
Районні у містах ради після набрання чинності цим Законом
здійснюють свої повноваження відповідно до закону. Обрання нового
складу цих рад проводиться в порядку, що передбачається цим та
іншими законами.
Рішення про проведення референдумів територіальних громад
міст з районним поділом щодо утворення (неутворення) районних у
містах рад відповідно до статті 5 цього Закону приймаються на
вимогу не менш як однієї десятої членів цих громад або половини
від загального складу депутатів відповідних міських рад. Рішення
міських рад з цього питання приймаються з урахуванням думки
районних у містах рад та членів територіальних громад цих міст.
Рішення територіальних громад міст з районним поділом або міських
рад із зазначеного питання повинні бути прийняті не пізніш як за
шість місяців до дня проведення чергових виборів.
3. З набранням чинності цим Законом голови сільських,
селищних, міських рад набувають статусу сільських, селищних,
міських голів.
4. До прийняття закону про вибори сільських, селищних,
міських голів вибори сільських, селищних, міських голів
проводяться в порядку, передбаченому Законом України "Про вибори
депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних
у містах, обласних Рад" ( 3996-12 ).
( Пункт 5 розділу V втратив чинність на підставі Закону
N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001 )
6. До прийняття закону про адміністративно-територіальний
устрій України у територіальних громадах, що складаються з жителів
кількох населених пунктів, вибори депутатів сільських, селищних,
міських рад, а також сільських, селищних, міських голів
проводяться за нині діючим адміністративно-територіальним устроєм.
7. До прийняття закону про адміністративно-територіальний
устрій України територіальні громади села, селища, міста, що
добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду, шляхом
місцевого референдуму можуть прийняти рішення про вихід з цієї
громади лише за умови наявності фінансово-матеріальної бази,
достатньої для забезпечення здійснення кожною з цих громад функцій
і повноважень місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
8. Облік даних про кількість і склад територіальних громад та
органів місцевого самоврядування, подання їм методичної допомоги
здійснюються Верховною Радою України.
9. До прийняття законів, які визначатимуть порядок формування
місцевих бюджетів відповідно до Конституції України і цього
Закону, місцеві бюджети формуються в порядку, встановленому
законами про бюджетну та податкову системи.
10. З набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття
Конституції України у встановленому законодавством порядку
передане державою до комунальної власності
адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших
законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому
законом порядку, є комунальною власністю відповідних
територіальних громад сіл, селищ, міст.
Майно, передане до комунальної власності областей і районів,
а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю
територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно
до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або
уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна
здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним
органу.
За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні,
обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної
власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів,
спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх
території і задовольняють колективні потреби виключно цих
територіальних громад.
Правовий режим майна спільної власності територіальних громад
визначається законом.
Кабінет Міністрів України разом з Фондом державного майна
України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом
подають на розгляд Верховної Ради України проект закону про
комунальну власність.
11. Районні і обласні ради відповідно до вимог Конституції
України та цього Закону у двомісячний термін після набрання
чинності цим Законом обирають голів рад (де ці посади суміщають
керівники місцевих державних адміністрацій) та утворюють
виконавчий апарат рад, а також приймають рішення про делегування
повноважень відповідним місцевим державним адміністраціям.
12. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного
опублікування.
З дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність:
Закон Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів
Української РСР та місцеве самоврядування" ( 533-12 ) (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 2, ст.5; Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., N 28, ст.387, N 31, ст.438, N 33, ст.475,
ст.476; 1993 р., N 7, ст.54, N 17, ст.184, N 18, ст.189, N 19,
ст.199, N 26, ст.277; 1995 р., N 22, ст.171; 1996 р., N 16,
ст.71);
Закон України "Про формування місцевих органів влади і
самоврядування" ( 3917-12 ) (Відомості Верховної Ради України,
1994 р., N 22, ст.144, N 26, ст.217);
Закон України "Про Представника Президента України"
( 2167-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 23,
ст.335, N 31, ст.437; 1993 р., N 19, ст.197);
Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію
Закону України "Про Представника Президента України"
( 2168-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 23,
ст.336, N 31, ст.447, N 33, ст.485).
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 21 травня 1997 року
N 280/97-ВР
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про державну службу
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 52, ст.490 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 3724-XII ( 3724-12 ) від 16.12.93, ВВР, 1993, N 52, ст.491 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР, 1995, N 29, ст. 216
N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст. 268
N 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 }
{ Про поширення дії Закону додатково див. Закон
N 280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, N 24, ст.170 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 647-XIV ( 647-14 ) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 24, ст.208
N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175 }
{ Про поширення дії Закону додатково див. Закон
N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 432-IV ( 432-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.97
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2105-IV ( 2105-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.32
N 2374-IV ( 2374-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.193
N 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.346
N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 432-V ( 432-16 ) від 12.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.69
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 4-рп/2007 ( v004p710-07 ) від 18.06.2007
N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2007 ( v008p710-07 ) від 16.10.2007 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміни діють по
31 грудня 2008 року }
( Дію Закону поширено на посадових осіб місцевого
самоврядування згідно із Законом N 280/97-ВР від 21.05.97;
поширення втратило чинність у зв'язку з втратою чинності
пункту 5 розділу V Закону N 280/97-ВР від 21.05.97 на
підставі Закону N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001 )
( Дія Закону поширюється на органи і посадових осіб місцевого
самоврядування в частині, що не суперечить Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ),
Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" та
іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого
самоврядування згідно із Законом N 2493-III ( 2493-14 ) від
07.06.2001 )
Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють
діяльність держави щодо створення правових, організаційних,
економічних та соціальних умов реалізації громадянами України
права на державну службу.
Він визначає загальні засади діяльності, а також статус
державних службовців, які працюють в державних органах та їх
апараті.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Державна служба і державні службовці
Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб,
які займають посади в державних органах та їх апараті щодо
практичного виконання завдань і функцій держави та одержують
заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові
повноваження.
Стаття 2. Посада і посадова особа
Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна
структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку
покладено встановлене нормативними актами коло службових
повноважень.
Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються
керівники та заступники керівників державних органів та їх
апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими
нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих
та консультативно-дорадчих функцій.
Стаття 3. Основні принципи державної служби
Державна служба грунтується на таких основних принципах:
служіння народу України;
демократизму і законності;
гуманізму і соціальної справедливості;
пріоритету прав людини і громадянина;
професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності,
відданості справі;
персональної відповідальності за виконання службових
обов'язків і дисципліни;
дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і
регіонального самоврядування;
дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань
громадян.
Стаття 4. Право на державну службу
Право на державну службу мають громадяни України незалежно
від походження, соціального і майнового стану, расової і
національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних
переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і
професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку
конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом
Міністрів України ( 169-2002-п ).
Стаття 5. Етика поведінки державного службовця
Державний службовець повинен:
сумлінно виконувати свої службові обов'язки;
шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників,
дотримуватися високої культури спілкування;
не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам
державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного
службовця.
( Частину другу статті 5 виключено на підставі Закону
N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Розділ II
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Стаття 6. Основні напрями державної політики у
сфері державної служби
Державна політика у сфері державної служби визначається
Верховною Радою України.
Основними напрямами державної політики у сфері державної
служби є визначення основних цілей, завдань та принципів
функціонування інституту державної служби, забезпечення ефективної
роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції.
Для проведення єдиної державної політики та функціонального
управління державною службою утворюється Головне управління
державної служби при Кабінеті Міністрів України.
Питання функціонування державної служби в інших державних
органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами
України, вирішуються цими органами.
Стаття 7. Орган управління державною службою
Органом управління державною службою в державних органах та
їх апараті є Головне управління державної служби при Кабінеті
Міністрів України.
Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів
України:
прогнозує і планує потребу державних органів та їх апарату в
кадрах;
забезпечує разом з іншими державними органами реалізацію
загальних напрямів політики у сфері державної служби в державних
органах та їх апараті;
розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України
проекти нормативних актів з питань державної служби в державних
органах та їх апараті;
розробляє, координує і контролює здійснення заходів щодо
підвищення ефективності державної служби в державних органах та їх
апараті;
здійснює методичне керівництво проведенням конкурсного
відбору державних службовців в державних органах та їх апараті;
організує навчання і професійну підготовку державних
службовців державних органів та їх апарату;
контролює дотримання визначених цим Законом умов реалізації
громадянами права на державну службу;
організує, координує та забезпечує умови для розвитку
наукових досліджень з питань державної служби.
Стаття 8. Координаційна рада з питань державної служби
З метою визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних
напрямів державної політики у сфері державної служби, об'єднання
усіх зусиль державних органів щодо підвищення ефективності
державної служби створюється міжвідомчий дорадчий орган -
Координаційна рада з питань державної служби в державних органах.
Положення про Координаційну раду з питань державної служби в
державних органах затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розділ III
ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ
ОРГАНІВ ТА ЇХ АПАРАТУ
Стаття 9. Особливості правового регулювання
статусу державних службовців державних
органів та їх апарату
Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради
України та його заступників, голів постійних комісій Верховної
Ради України та їх заступників, народних депутатів України,
Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України,
Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів
Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого
суду України, Генерального прокурора України та його заступників
регулюється Конституцією ( 254к/96-ВР ) та спеціальними законами
України. ( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Регулювання правового становища державних службовців, що
працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної
служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та
інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не
передбачено законами України.
Стаття 10. Основні обов'язки державних службовців
Основними обов'язками державних службовців є:
додержання Конституції України та інших актів законодавства
України;
забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних
органів відповідно до їх компетенції;
недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
безпосереднє виконання покладених на них службових
обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів
чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що
стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а
також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає
розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення
професійної кваліфікації;
сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і
творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству,
державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі
доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі
наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Стаття 11. Основні права державних службовців
Державні службовці мають право:
користуватися правами і свободами, які гарантуються
громадянам України Конституцією і законами України;
брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх
повноважень рішень;
одержувати від державних органів, підприємств, установ і
організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування
необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;
на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе
ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу
службових повноважень за посадою службовця;
на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу,
який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;
безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються
проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати
особисті пояснення;
на просування по службі з урахуванням кваліфікації та
здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків,
участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;
вимагати службового розслідування з метою зняття
безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;
на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи
умови праці;
на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;
захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих
державних органах та у судовому порядку.
Конкретні обов'язки та права державних службовців
визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і
відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що
затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах
закону та їх компетенції.
Стаття 12. Обмеження, пов'язані з прийняттям
на державну службу
Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в
державному органі та його апараті особи, які:
визнані у встановленому порядку недієздатними;
мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
у разі прийняття на службу будуть безпосередньо
підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи
свояками;
в інших випадках, встановлених законами України.
Стаття 13. Декларування доходів державних службовців
Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця
третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону,
подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та
зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном,
щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття
посади державного службовця першої і другої категорій,
передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати також
відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне
рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.
Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно.
Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Особливості дисциплінарної відповідальності
державних службовців
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного
службовця за невиконання чи неналежне виконання службових
обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень,
пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок,
який порочить його як державного службовця або дискредитує
державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених
чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися
такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у
призначенні на вищу посаду.
Розділ IV
ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ДЕРЖАВНИХ
ОРГАНАХ ТА ЇХ АПАРАТІ
Стаття 15. Прийняття на державну службу
Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої
категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на
конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами
України.
Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу
регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Дані про вакансії посад державних службовців підлягають
публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш
як за один місяць до проведення конкурсу.
Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу
відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством
України.
Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду
України, глави місцевих державних адміністрацій мають право
самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників,
керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним
розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба).
Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється
відповідними органами ( 851-99-п ).
Стаття 16. Обмеження, пов'язані з проходженням
державної служби
Державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені
статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією"
( 356/95-ВР ). ( Частина перша статті 16 в редакції Закону
N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та
вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню
державного органу.
Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби
окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно
законодавчими актами України.
Стаття 17. Присяга державних службовців
Громадяни України, які вперше зараховуються на державну
службу, приймають Присягу такого змісту:
"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто
присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо
дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у
життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні
інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного
службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Державний службовець підписує текст Присяги, який
зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться
запис у трудовій книжці.
Стаття 18. Випробування при прийнятті на державну службу
При прийнятті на державну службу може встановлюватися
випробування терміном до шести місяців.
Стаття 19. Стажування державних службовців
З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного
рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного
службовця, може проводитися стажування у відповідному державному
органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за
основним місцем роботи.
Стаття 20. Робочий час
Тривалість робочого часу державних службовців визначається
відповідно до законодавства про працю України з урахуванням
особливостей, передбачених цим Законом.
Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні
службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому
вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та
неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного
трудового законодавства.
За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути
відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина
невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному
службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується
до відпустки у наступному році.
Стаття 21. Службові відрядження
Державним службовцям відшкодовуються витрати на службові
відрядження та виплачуються інші компенсації відповідно до
законодавства про працю України.
Під час відрядження державні службовці користуються правом
бронювання місць у готелях і на всі види транспорту, а також
першочергового придбання проїзних документів.
Державним службовцям за місцем відрядження надається місце
для роботи, можливість користуватися зв'язком, транспортом,
розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру.
Стаття 22. Відсторонення від виконання
повноважень за посадою
Невиконання службових обов'язків, що призвело до людських
жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди
громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи
об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного
службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням
заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця
від виконання повноважень за посадою приймається керівником
державного органу, в якому працює цей службовець.
Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою
не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове
розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку
( 950-2000-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.
Якщо правомірність рішення про відсторонення державного
службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується
результатами службового розслідування, це рішення скасовується.
{ Положення статті 23, яким встановлено граничний вік
перебування на державній службі, визнано конституційним згідно з
Рішенням Конституційного Суду N 8-рп/2007 ( v008p710-07 ) від
16.10.2007 }
Стаття 23. Граничний вік перебування на державній службі
Граничний вік перебування на державній службі становить 60
років для чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідності
керівник державного органу за погодженням з Начальником Головного
управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може
продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як
на п'ять років ( 2020-2003-п ). ( Частина перша статті 23 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 647-XIV ( 647-14 )
від 13.05.99, N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001 )
У виняткових випадках після закінчення цього терміну державні
службовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадах
радників або консультантів за рішенням керівника відповідного
державного органу.
( Офіційне тлумачення положень статті 23 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )
Розділ V
СЛУЖБОВА КАР'ЄРА
Стаття 24. Проходження служби
Прийняття на державну службу, просування по ній службовців,
стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із
службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а
також згідно з рангами, які їм присвоюються.
Стаття 25. Класифікація посад
Основними критеріями класифікації посад державних службовців
є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу,
обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце
посади в структурі державного органу.
Встановлюються такі категорії посад службовців:
перша категорія - посади голів державних комітетів, що не є
членами Уряду України, голів інших центральних органів державної
виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, Постійного
Представника Президента України в Республіці Крим, представників
Президента України в областях, містах Києві та Севастополі, перших
заступників міністрів, перших заступників голів державних
комітетів, що входять до складу Уряду, керівників Адміністрації
Президента України, Секретаріату Верховної Ради України та інші
прирівняні до них посади;
друга категорія - посади заступників керівника Адміністрації
Президента України, заступників керівника Секретаріату Верховної
Ради України, заступників керівника апарату Кабінету Міністрів
України, керівників структурних підрозділів Секретаріату Верховної
Ради України, секретаріатів постійних комісій Верховної Ради
України, Адміністрації Президента України, апарату Кабінету
Міністрів України, радників та помічників Президента України,
Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України,
заступників міністрів, заступників голів державних комітетів, які
входять до складу Уряду, перших заступників, заступників голів
комітетів та інших центральних органів державної виконавчої влади
при Кабінеті Міністрів України, першого заступника Постійного
Представника Президента України в Республіці Крим, перших
заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;
третя категорія - посади заступників керівників структурних
підрозділів, завідуючих секторами, головних спеціалістів,
експертів, консультантів Адміністрації Президента України,
Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів
України, заступників Постійного Представника Президента України в
Республіці Крим, заступників глав обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, представників
Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя,
начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств
та інших центральних органів державної виконавчої влади та інші
прирівняні до них посади;
четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації
Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату
Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь,
самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших
центральних органів державної виконавчої влади, керівників
управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;
п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших
центральних органів державної виконавчої влади, заступників
представників Президента України в районах, районах міст Києва та
Севастополя, заступників керівників управлінь, відділів, служб
обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій та інші
прирівняні до них посади;
шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів,
служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних
адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та
інші прирівняні до них посади;
сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у
містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь
і відділів та інші прирівняні до них посади.
Віднесення існуючих посад державних службовців, не
перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної
категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом
Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Стаття 26. Ранги державних службовців
Встановлюються такі ранги державних службовців:
службовцям, які займають посади, віднесені до першої
категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до другої
категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до третьої
категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до четвертої
категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до п'ятої
категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до шостої
категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до сьомої
категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
Положення про ранги службовців ( 658-96-п ) затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади,
рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.
Ранги, які відповідають посадам першої категорії,
присвоюються Президентом України.
Ранги, які відповідають посадам другої категорії,
присвоюються Кабінетом Міністрів України, крім рангів, що
присвоюються державним службовцям, які є працівниками Апарату
Верховної Ради України. Ранги, що відповідають посадам другої
категорії, державним службовцям - працівникам Апарату Верховної
Ради України присвоюються Головою Верховної Ради України.
( Частина п'ята статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2374-IV ( 2374-15 ) від 20.01.2005 )
Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорій,
присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює
державний службовець.
При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг
у межах відповідної категорії посад.
Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії
посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на
займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних
завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг
достроково в межах відповідної категорії посад.
За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію
може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної
категорії посад.
Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за
вироком суду. ( Частина десята статті 26 в редакції Закону
N 282/95-ВР від 11.07.95 )
Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії
або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним
зберігається присвоєний ранг.
Народним депутатам України, які до обрання перебували на
державній службі, час виконання цих обов'язків зараховується до
стажу державної служби.
У трудовій книжці державного службовця робиться запис про
присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.
Стаття 27. Просування по службі
Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом
зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків,
коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів
України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого
рангу.
Державний службовець має право брати участь у конкурсі на
заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по
службі мають державні службовці, які досягли найкращих
результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно
підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового
резерву.
Стаття 28. Кадровий резерв державної служби
У державних органах створюється кадровий резерв для зайняття
посад державних службовців, а також для просування по службі.
Кадровий резерв формується із:
спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування,
виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також
випускників навчальних закладів відповідного профілю;
державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли
стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади.
Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом
регулюються Положенням про кадровий резерв державної служби
( 199-2001-п ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації
державних службовців
Державним службовцям створюються умови для навчання і
підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на
факультетах) ( 1681-2004-п, 402-2005-п ) та шляхом самоосвіти.
Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у
тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як
правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання
і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по
службі.
Розділ VI
ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Стаття 30. Підстави припинення державної служби
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про
працю України, державна служба припиняється у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття
4 цього Закону);
2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби
вимог, передбачених статтею 16 цього Закону;
3) досягнення державним службовцем граничного віку
проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);
( Офіційне тлумачення положень пункту 3 частини першої статті 30
див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 )
від 25.12.2003 )
4) відставки державних службовців, які займають посади першої
або другої категорії (стаття 31 цього Закону);
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають
перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12
цього Закону);
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення
Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;
7) неподання або подання державним службовцем неправдивих
відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього
Закону.
Зміна керівників або складу державних органів не може бути
підставою для припинення державним службовцем державної служби на
займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім
державних службовців патронатної служби.
За державними службовцями, які займали посади першої
категорії не менше трьох років і звільнені у зв'язку із зміною
складу органу, де вони працювали, або закінченням терміну
повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток
на період працевлаштування, але не більше одного року.
Стаття 31. Відставка державного службовця
Відставкою є припинення державної служби службовцем, який
займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою
заявою.
Підставами для відставки є:
принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової
особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній
службі;
примушування державного службовця до виконання рішення
державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному
законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або
моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям
або об'єднанням громадян, громадянину;
стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень
(за наявності медичного висновку).
Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова
державним органом або посадовою особою, які призначили державного
службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або
відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у
відставці державний службовець повинен продовжувати виконання
службових обов'язків і має право на звільнення в порядку,
передбаченому Кодексом законів про працю України ( 322-08 ).
У разі відставки державного службовця, який не досяг
пенсійного віку, але має страховий стаж для чоловіків - не менше
25 років, для жінок - не менше 20 років і відпрацював на посадах
першої чи другої категорії не менш як п'ять років, йому
виплачується щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з
урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення
пенсійного віку. ( Частина четверта статті 31 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )
При досягненні пенсійного віку державним службовцем, який
перебуває у відставці, йому призначається пенсія як державному
службовцю.
У разі призначення пенсії за віком, працевлаштування,
засудження за скоєння злочину виплати, передбачені частиною
четвертою цієї статті, припиняються.
Стаття 32. Оскарження рішення про припинення
державної служби
Рішення про припинення державної служби може бути оскаржено
державним службовцем безпосередньо до суду.
Розділ VII
МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
Стаття 33. Оплата праці
Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати
достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових
обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів
компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та
ініціативну працю.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових
окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на
державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно
від складності та рівня відповідальності виконуваних службових
обов'язків.
Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного
державному службовцю.
Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям
щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати
за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах:
понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад
15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за
високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи,
доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та
інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога
для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових
окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються
Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців
є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї
мети положеннями про органи державної виконавчої влади,
затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету
Міністрів України. ( Частина восьма статті 33 в редакції Закону
N 96/96-ВР від 22.03.96 )
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для
зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування
інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
Стаття 34. Заохочення за сумлінну працю
За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове
виконання трудових обов'язків державним службовцям видається
грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються
Кабінетом Міністрів України( 212-2003-п ).
За особливі трудові заслуги державні службовці
представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань.
Стаття 35. Щорічні та додаткові відпустки
державних службовців
Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю
30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш
тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі
посадового окладу.
Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних
органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка
тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання
додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом
Міністрів України ( 250-94-п ).
Стаття 36. Соціально-побутове забезпечення
державних службовців
Державні службовці забезпечуються житлом у встановленому
порядку із державного фонду.
Державні службовці, які займають посади першої - четвертої
категорій, мають право на першочергове встановлення квартирних
телефонів.
{ Частину третю статті 36 виключено на підставі Закону
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
Державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з
ними, користуються у встановленому порядку безплатним медичним
обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Цими ж
закладами вони обслуговуються після виходу на пенсію.
Стаття 37. Пенсійне забезпечення і грошова
допомога державним службовцям
{ Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких
поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за
віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), пункту "в" частини
другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" ( 309-14 ) та статті 21 Закону
України ( 3721-12 ) "Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у
період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством
для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; додатково див. Рішення
Конституційного Суду N 4-рп/2007 ( v004p710-07 ) від 18.06.2007
(в частині, що стосується професійних суддів та працівників
апарату судів); Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007
( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього
Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням
надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги
та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до
пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих)
у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати
12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом
першим частини першої статті 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), а
по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007
році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із
Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
( Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно
до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за
віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ), згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
( Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком
з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) у період до досягнення пенсійного
віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб,
працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не
виплачується згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
( Частину першу статті 37 виключено на підставі Закону
N 2105-IV ( 2105-15 ) від 21.10.2004 )
На одержання пенсії державних службовців мають право особи,
які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за
наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для
жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби -
не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку
працювали на посадах державних службовців, а також особи, які
мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до
категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи
на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям
призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати,
на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за
призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80
відсотків заробітної плати працюючого державного службовця
відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній
службі. { Частина статті 37 в редакції Закону N 432-IV ( 432-15 )
від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3108-IV
( 3108-15 ) від 17.11.2005, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
{ Щодо дії частини другої статті 37 додатково див. Закон N 489-V
( 489-16 ) від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду
N 4-рп/2007 ( v004p710-07 ) від 18.06.2007 }
Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує
розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів
Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір,
виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
( Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N 2105-IV
( 2105-15 ) від 21.10.2004 )
Пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його
заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі
заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених
законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних
розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини
першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ). { Частина четверта статті 37 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від
28.12.2007 }
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній
службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не
більше 90 відсотків заробітної плати. { Частина статті 37 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 432-IV ( 432-15 ) від
16.01.2003, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
{ Щодо дії частини п'ятої статті 37 додатково див. Закони
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006, Рішення Конституційного Суду N 4-рп/2007
( v004p710-07 ) від 18.06.2007 }
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частинами
другою і п'ятою цієї статті, призначається за наявності страхового
стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I
та II групи у період перебування на державній службі, які мають
стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа
інвалідів I та II групи незалежно від часу встановлення їм
інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби
на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців,
якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії
вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності
відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини
інвалідності за умови припинення державної служби. { Статтю 37
доповнено частиною згідно із Законом N 2593-IV ( 2593-15 ) від
31.05.2005; в редакції Закону N 432-V ( 432-16 ) від 12.12.2006 }
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата
пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з
роботи або досягнення ними граничного віку перебування на
державній службі. У цьому разі, а також у разі продовження
перебування зазначених осіб на державній службі без оформлення
пенсій по інвалідності на умовах, передбачених частиною шостою
цієї статті, вони мають право на одержання пенсії відповідно до
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ). ( Статтю 37 доповнено частиною згідно із
Законом N 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005 )
У разі зміни групи інвалідності або відновлення
працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної
відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному
статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ). { Статтю 37 доповнено частиною
згідно із Законом N 432-V ( 432-16 ) від 12.12.2006 }
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу
інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або
II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах,
передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II
групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії
минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається
право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених
цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку
з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.
{ Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N 432-V
( 432-16 ) від 12.12.2006 }
У разі смерті особи у період перебування на державній службі
за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не
менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника,
які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того,
чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається
пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного
члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого
годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням
норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї -
90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи,
зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). ( Статтю 37 доповнено
частиною згідно із Законом N 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005;
із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від
17.11.2005 )
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника
на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також
непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за
цим Законом. ( Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N
2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005 )
Державний службовець, звільнений з державної служби у
зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням
свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння,
позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією
статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю
призначається на загальних підставах. ( Статтю 37 доповнено
частиною згідно із Законом N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності
стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова
допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
У разі виходу на пенсію державні службовці при наявності
стажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо
комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом.
Стаття 37-1. Порядок і умови перерахунку пенсій державних
службовців
У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим
державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права
на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом
відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної
плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування працюючого державного службовця
відповідної посади та рангу на момент виникнення права на
перерахунок пенсії. ( Частина друга статті 37-1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )
( Закон доповнено статтею 37-1 згідно із Законом N 432-IV
( 432-15 ) від 16.01.2003 )
Розділ VIII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ
Стаття 38. Відповідальність за порушення
законодавства про державну службу
Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу,
несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність
згідно із чинним законодавством.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 16 грудня 1993 року
N 3723-XII
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про службу в органах місцевого самоврядування
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 33, ст. 175 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 976-IV ( 976-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2003, N 46, ст.367
N 1215-IV ( 1215-15 ) від 02.10.2003, ВВР, 2004, N 10, ст.104 )
( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2105-IV ( 2105-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.32
N 2186-IV ( 2186-15 ) від 16.11.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.90
N 2317-IV ( 2317-15 ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 9, ст.177
N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 )
( Додатково див. Закон
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3251-IV ( 3251-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.121 )
{ Додатково див. ст. 97 Закону
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2007 ( v008p710-07 ) від 16.10.2007 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміни діють по
31 грудня 2008 року }
Цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні та
соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в
органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади
діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий
статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в
органах місцевого самоврядування.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Служба в органах місцевого самоврядування
Служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на
постійній основі діяльність громадян України, які займають посади
в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію
територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та
окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Стаття 2. Посадова особа місцевого самоврядування
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює
в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові
повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та
консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за
рахунок місцевого бюджету.
Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та
обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Стаття 3. Посади в органах місцевого самоврядування
Посадами в органах місцевого самоврядування є:
виборні посади, на які особи обираються територіальною
громадою;
виборні посади, на які особи обираються або затверджуються
відповідною радою;
посади, на які особи призначаються сільським, селищним,
міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради
на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою
законодавством України.
Стаття 4. Основні принципи служби в органах місцевого
самоврядування
Служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на
таких основних принципах:
служіння територіальній громаді;
поєднання місцевих і державних інтересів;
верховенства права, демократизму і законності;
гуманізму і соціальної справедливості;
пріоритету прав та свобод людини і громадянина;
рівних можливостей доступу громадян до служби в органах
місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та
професійної підготовки;
професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності,
відданості справі;
підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності
за порушення дисципліни і неналежне виконання службових
обов'язків;
дотримання прав місцевого самоврядування;
правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого
самоврядування;
захисту інтересів відповідної територіальної громади;
фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за
рахунок коштів місцевого бюджету;
самостійності кадрової політики в територіальній громаді.
Стаття 5. Право на службу в органах місцевого самоврядування
Право на службу в органах місцевого самоврядування мають
громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній
території.
На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну
освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою в
обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків.
Стаття 6. Державна політика щодо служби в органах місцевого
самоврядування
Державна політика щодо служби в органах місцевого
самоврядування здійснюється за такими напрямами:
законодавче врегулювання служби в органах місцевого
самоврядування та забезпечення її ефективності;
захист прав місцевого самоврядування;
організація підготовки та перепідготовки кадрів для служби в
органах місцевого самоврядування;
правовий та соціальний захист посадових осіб місцевого
самоврядування;
методичне та інформаційне забезпечення служби в органах
місцевого самоврядування.
Консультативне та методичне забезпечення служби в органах
місцевого самоврядування здійснюється центральним органом
виконавчої влади з питань державної служби з урахуванням вимог
чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні.
Методичну допомогу по організації і проходженню служби в
органах місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) можуть надавати
відповідні комітети Верховної Ради України.
Контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах
місцевого самоврядування здійснюється відповідними органами
державної влади в порядку, встановленому законом.
Розділ II
ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВИХ ОСІБ
МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 7. Правове регулювання статусу посадових осіб
місцевого самоврядування
Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування
визначається Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), "Про статус
депутатів місцевих рад" ( 3949-12 ), "Про вибори депутатів
місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ),
цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені
Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності
Конституцією України і законами України, актами Президента України
і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого
самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також
нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки
Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у
межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія
законодавства України про працю з урахуванням особливостей,
передбачених цим Законом.
Стаття 8. Основні обов'язки посадових осіб місцевого
самоврядування
Основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування
є:
додержання Конституції і законів України, інших
нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування;
забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності
органів місцевого самоврядування;
додержання прав та свобод людини і громадянина;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що
стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а
також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає
розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення
професійної кваліфікації;
сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків,
ініціативність і творчість у роботі;
шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів
місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури,
спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб
місцевого самоврядування;
недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити
інтересам місцевого самоврядування та держави.
Стаття 9. Основні права посадових осіб місцевого
самоврядування
Посадова особа місцевого самоврядування має право:
на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе
ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу,
який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи;
на просування по службі відповідно до професійної освіти,
результатів роботи та атестації;
на безпечні та необхідні для високопродуктивної роботи умови
праці;
на соціальний і правовий захист;
отримувати в порядку, встановленому законодавством, від
відповідних органів державної влади, органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування та форм
власності, об'єднань громадян, окремих осіб матеріали та
інформацію, необхідні для виконання своїх службових обов'язків;
у порядку і в межах, встановлених законом, отримувати
інформацію щодо матеріалів своєї особової справи та
ознайомлюватися з іншими документами, що стосуються проходження
нею служби в органах місцевого самоврядування, отримувати від
керівників органу місцевого самоврядування відповідні пояснення та
давати особисті пояснення;
вимагати проведення службового розслідування з метою
спростування безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри
щодо неї;
захищати свої законні права та інтереси в органах державної
влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого
самоврядування та в судовому порядку.
Розділ III
ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО
САМОВРЯДУВАННЯ ТА СЛУЖБОВА КАР'ЄРА
Стаття 10. Прийняття на службу в органи місцевого
самоврядування
Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування
здійснюється:
на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку,
встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР );
на посаду голови та заступників голови районної, районної у
місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря
Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської
ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної,
Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання
відповідною радою;
на посади заступників сільського, селищного, міського голови
з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами
(секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської,
районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою;
на посади керівника секретаріату (керуючого справами)
районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату
обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших
працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення
відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної,
районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою
процедурою, передбаченою законодавством України.
Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті
на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в
порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
У разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа
місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи
нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного
відбору.
Голови районних, районних у містах, обласних рад, Київський
та Севастопольський міський голова та міські голови (міст
обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим
значення) мають право самостійно (без конкурсу) добирати та
приймати на службу своїх помічників, радників (патронатну службу).
На час відсутності (відпустки) посадових осіб органів
місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх
повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим
трудовим договором (контрактом).
Стаття 11. Присяга посадових осіб місцевого самоврядування
Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на
службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу такого
змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто
присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України,
неухильно дотримуватися Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права,
свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої
посадові обов'язки".
Посадова особа місцевого самоврядування підписує текст
Присяги, який зберігається за місцем її роботи. Про складання
Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Новообрані сільські, селищні, міські голови, голови рад
складають Присягу на сесії відповідної ради.
Стаття 12. Обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в
органи місцевого самоврядування та проходженням
служби
На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути
прийняті особи:
1) визнані судом недієздатними;
2) які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця
судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;
3) які відповідно до закону позбавлені права займати посади в
органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого
самоврядування протягом установленого терміну;
4) які у разі прийняття на службу в органи місцевого
самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі
особам, що є близькими родичами чи свояками.
Посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути
організаторами і безпосередніми учасниками страйків та інших дій,
що перешкоджають виконанню органами державної влади, органами
влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого
самоврядування передбачених законом повноважень.
Інші обмеження, пов'язані із проходженням служби в органах
місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами
України.
Стаття 13. Декларування доходів посадових осіб місцевого
самоврядування
Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого
самоврядування третьої - сьомої категорії, надає за місцем
майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового
характеру, у тому числі за кордоном, стосовно себе та членів своєї
сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого
самоврядування першої - другої категорії, повинна надати також
відомості про належне їй та її родині нерухоме та цінне рухоме
майно, вклади у банках та цінні папери.
Зазначені відомості надаються посадовою особою органів
місцевого самоврядування щорічно в порядку, встановленому законом.
Стаття 14. Класифікація посад в органах місцевого
самоврядування
В органах місцевого самоврядування встановлюються такі
категорії посад:
перша категорія - посади Київського міського голови, голів
обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови,
міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів
обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника
міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників
міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності
виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних
центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і
республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім
міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;
керуючих справами виконавчих апаратів обласних та
Севастопольської міської рад;
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань
бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у
разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників
управлінь і відділів виконавчого апарату обласних,
Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад,
секретарів міських (міст обласного і республіканського в
Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських
(міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим
значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради,
керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів,
перших заступників, заступників директорів департаментів міських
(міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим
значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і
сільських голів, посади заступників голів районних рад; ( Абзац
шостий статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2186-IV ( 2186-15 ) від 16.11.2004, N 2317-IV ( 2317-15 ) від
12.01.2005, N 3251-IV ( 3251-15 ) від 20.12.2005 )
п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів
районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів
районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів),
спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів
виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та
Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та
інших виконавчих органів міських (міст обласного і
республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх
заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі
самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст
обласного значення) рад, посади заступників міських (міст
районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності
виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного
значення), сільських, селищних рад; ( Абзац сьомий статті 14 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 2317-IV ( 2317-15 ) від
12.01.2005, N 3251-IV ( 3251-15 ) від 20.12.2005 )
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів)
виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських,
селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого
апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та
Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів
та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст
районного значення), районних у містах рад та їх заступників,
помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів,
головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших
структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного
значення та міста Сімферополя) рад; ( Абзац восьмий статті 14 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2317-IV ( 2317-15 ) від
12.01.2005 )
сьома категорія - посади радників, консультантів
секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих
органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад,
спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не
зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах
місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України
за поданням керівників відповідних органів місцевого
самоврядування.
Стаття 15. Ранги посадових осіб місцевого самоврядування
При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування
присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого
самоврядування:
особам, які займають посади, віднесені до першої категорії,
може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до другої категорії,
може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії,
може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до четвертої
категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до п'ятої категорії,
може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії,
може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії,
може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
Ранги, які відповідають посадам першої та другої категорій, а
також ранги сільським, селищним, міським головам, головам
районних, районних у містах рад присвоюються рішенням відповідної
ради в межах відповідної категорії посад.
Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорії,
присвоюються відповідно сільським, селищним, міським головою,
головою обласної, районної, районної у місті ради.
Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня
професійної кваліфікації, результатів роботи.
Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на
службу в органи місцевого самоврядування або обранням
(призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади
з випробувальним строком, ранги присвоюються після його
закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на
посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або
ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи,
надбавка за ранг у період випробувального строку виплачується
відповідно до цих рангів.
Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа
успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки.
За виконання особливо відповідальних завдань посадовій особі
місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг
достроково у межах відповідної категорії посад.
За сумлінну працю при виході на пенсію посадовій особі
місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг поза
межами відповідної категорії посад.
Посадова особа місцевого самоврядування може бути позбавлена
присвоєного відповідно до цього Закону рангу лише за вироком суду.
Якщо посадова особа місцевого самоврядування обрана чи
призначена на посаду нижчої категорії або залишила службу в органі
місцевого самоврядування, за нею зберігається присвоєний ранг.
У трудовій книжці посадової особи місцевого самоврядування
робиться запис про присвоєння, зміну чи позбавлення її
відповідного рангу.
Стаття 16. Кадровий резерв служби в органах місцевого
самоврядування
За рішенням органу місцевого самоврядування створюється
кадровий резерв для зайняття посад і просування по службі, який
затверджується сільським, селищним, міським головою, головою
районної, районної у місті, обласної ради.
До кадрового резерву зараховуються особи, які виявили бажання
зайняти посаду в органах місцевого самоврядування і мають
відповідну кваліфікацію та освіту або здобувають її.
Кадровий резерв формується з:
посадових осіб місцевого самоврядування, які підвищили
кваліфікацію або пройшли стажування і рекомендовані атестаційною
комісією на вищі посади;
державних службовців, які бажають перейти на службу в органи
місцевого самоврядування;
спеціалістів виробничої, соціально-культурної, наукової та
інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного
профілю.
Порядок формування та ведення кадрового резерву посадових
осіб визначається відповідною радою.
Примірний порядок формування кадрового резерву розробляється
і затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 17. Атестація посадових осіб місцевого самоврядування
З метою оцінки ділових та професійних якостей, а також
кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, крім осіб,
зазначених у частині другій цієї статті, посадові особи місцевого
самоврядування один раз на 4 роки підлягають атестації.
Атестації не підлягають сільські, селищні, міські голови,
голови районних у містах, районних і обласних рад, секретарі
сільських, селищних, міських рад, працівники патронатної служби,
особи, які перебувають на посаді менше одного року, молоді
спеціалісти, вагітні жінки чи жінки, які працюють менше одного
року після виходу на роботу з відпустки по вагітності і пологах чи
догляду за дитиною, особи, прийняті на посаду на визначений строк.
Атестаційна комісія створюється за рішенням сільського,
селищного, міського голови, голови районної у місті, районної,
обласної ради. Головою атестаційної комісії призначається секретар
сільської, селищної, міської ради, заступник голови районної у
місті, районної, обласної ради. У сільських, селищних радах з
нечисленними виконавчими органами (до 5 осіб) атестацію може
проводити сільський, селищний голова.
Атестаційна комісія працює гласно. Посадова особа має право
попередньо ознайомитися з матеріалами її атестації, брати участь у
засіданні комісії, на якому розглядається питання про її
атестування, оскаржувати, у разі незгоди, рішення атестаційної
комісії сільському, селищному, міському голові, голові районної у
місті, районної, обласної ради протягом 10 днів з дня винесення її
рішення або до суду.
За результатами атестації атестаційна комісія робить один з
таких висновків: про відповідність займаній посаді; про
відповідність займаній посаді за певних умов (здобуття освіти,
проходження стажування, набуття відповідних навичок, підвищення
кваліфікації тощо); про невідповідність займаній посаді.
Результати атестації мають рекомендаційний характер.
Відповідно до висновку атестаційна комісія пропонує
сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті,
районної, обласної ради:
1) визнати посадову особу атестованою;
2) призначити протягом року повторне атестування (за згодою
посадової особи);
3) зарахувати посадову особу до кадрового резерву або
призначити її на вищу посаду;
4) перевести посадову особу на іншу посаду, що відповідає її
кваліфікації, або звільнити її з займаної посади.
Спори, що виникають у зв'язку з проведенням атестації,
вирішуються відповідно до законодавства про порядок вирішення
індивідуальних трудових спорів.
Інші питання атестації посадових осіб регулюються положенням
про проведення атестації, яке затверджується сільським, селищним,
міським головою, головою районної у місті, районної, обласної
ради.
Типове положення про проведення атестації посадових осіб
місцевого самоврядування затверджується Кабінетом Міністрів
України.
{ Положення статті 18, яким встановлено граничний вік
перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визнано
конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 8-рп/2007
( v008p710-07 ) від 16.10.2007 }
Стаття 18. Граничний вік перебування на службі в органах
місцевого самоврядування
Граничний вік перебування на службі в органах місцевого
самоврядування становить 60 років для чоловіків і 55 років для
жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого
самоврядування, які обираються на відповідні посади.
Термін перебування на службі в органах місцевого
самоврядування може бути продовжено, але не більш як на 5 років за
рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної,
районної у місті, обласної ради.
Після закінчення цього терміну посадові особи місцевого
самоврядування за рішенням відповідного голови можуть бути
залишені на посадах радників чи консультантів (патронатна служба),
якщо такі посади передбачені штатним розписом, на умовах
строкового трудового договору.
( Офіційне тлумачення до статті 18 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )
Стаття 19. Інші питання проходження служби в органах
місцевого самоврядування
Організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб
місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення
тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових
відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також
особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших
питань, пов'язаних із службою в органах місцевого самоврядування,
забезпечуються у порядку, передбаченому законом.
Розділ IV
ПРИПИНЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО
САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 20. Підстави припинення служби в органах місцевого
самоврядування
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про
працю України ( 322-08 ), служба в органах місцевого
самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ), цим та іншими законами України, а також у разі:
відмови посадової особи місцевого самоврядування від
складання Присяги (стаття 11 цього Закону);
порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого
самоврядування (стаття 5 цього Закону);
неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого
самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у
встановлений термін (стаття 13 цього Закону);
виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають
перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із
проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12
цього Закону);
досягнення посадовою особою місцевого самоврядування
граничного віку перебування на службі в органах місцевого
самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Рішення про припинення служби в органах місцевого
самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого
самоврядування у порядку, визначеному законом.
Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна
керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для
припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх
секретаріатів, крім працівників патронатної служби.
Розділ V
МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 21. Оплата праці, відпустки та пенсійне забезпечення
{ Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких
поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за
віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), пункту "в" частини
другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" ( 309-14 ) та статті 21 Закону
України ( 3721-12 ) "Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у
період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством
для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; додатково див. Рішення
Конституційного Суду N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього
Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням
надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги
та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до
пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих)
у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати
12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом
першим частини першої статті 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), а
по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007
році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із
Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
( Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно
до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за
віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ), згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
( Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком
з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) у період до досягнення пенсійного
віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб,
працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не
виплачується згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
Посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має
забезпечувати достатній життєвий рівень.
{ Частину другу статті 21 виключено на підставі Закону
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }
Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування
визначаються Кабінетом Міністрів України. { Частина третя статті
21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від
28.12.2007 }
Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб
місцевого самоврядування є місцевий бюджет.
Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна
відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не
передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на
оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого
самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана
відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови
надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом
Міністрів України ( 250-94-п ).
Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого
самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого
самоврядування та/або державної служби не менше 10 років,
здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про
державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії
із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду
України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за
рахунок коштів Державного бюджету України. ( Частина сьома статті
21 в редакції Закону N 1215-IV ( 1215-15 ) від 02.10.2003; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2105-IV ( 2105-15 ) від
21.10.2004 )
Групи за оплатою праці працівників виконавчих апаратів
обласних рад, виконавчих органів міських рад встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
( Частину дев'яту статті 21 виключено на підставі Закону
N 1215-IV ( 1215-15 ) від 02.10.2003 )
Посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на
виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і
більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі
скликання 1990 року, за винятком припинення повноважень з причин,
визначених статтею 78, пунктами 2, 3, 4 частини першої, частиною
другою статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ), пунктами 1, 2, 6 частини першої і
пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України "Про статус
депутатів місцевих рад" ( 93-15 ), за наявності страхового стажу
для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років,
призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від
того, де вони працювали перед призначенням пенсії. У цих випадках
пенсія обчислюється у порядку, передбаченому для державних
службовців, із сум заробітної плати, на які нараховується збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування, за останньою займаною
виборною посадою на день призначення пенсії. ( Частина десята
статті 21 в редакції Закону N 976-IV ( 976-15 ) від 19.06.2003; із
змінами, внесеними згідно із Законами N 1215-IV ( 1215-15 ) від
02.10.2003, N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )
У разі звільнення з роботи в органах місцевого
самоврядування у зв'язку з виходом на пенсію посадовим особам
місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога
в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10
років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на
посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних
службовців. ( Частина одинадцята статті 21 в редакції Закону
N 1215-IV ( 1215-15 ) від 02.10.2003 )
Посадовим особам органів місцевого самоврядування, які в
період перебування на службі в цих органах визнані інвалідами I та
II груп, незалежно від причини інвалідності пенсії по інвалідності
призначаються в розмірах, передбачених законодавством України про
державну службу, після припинення ними служби в органах місцевого
самоврядування, за наявності стажу служби в органах місцевого
самоврядування та/або державної служби не менше 10 років та стажу,
встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ). У разі повернення зазначених осіб на
службу в органи місцевого самоврядування чи на державну службу
виплата пенсії відповідно до цього Закону зупиняється до
звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку
перебування на службі в органах місцевого самоврядування чи на
державній службі. У цей час вони мають право на одержання пенсії,
призначеної на загальних підставах. ( Частина дванадцята статті 21
в редакції Закону N 1215-IV ( 1215-15 ) від 02.10.2003; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від
17.11.2005 )
У разі смерті особи в період перебування на службі в органах
місцевого самоврядування або в період одержання пенсії у порядку,
передбаченому цим Законом, непрацездатним членам сім'ї померлого
годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія
призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні
годувальника), призначається пенсія у разі втрати годувальника в
розмірі 70 відсотків заробітку годувальника на одного
непрацездатного члена сім'ї та 90 відсотків - на двох і більше
членів сім'ї за наявності у годувальника стажу служби в органах
місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10
років. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у
статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ). ( Статтю 21 доповнено частиною
тринадцятою згідно із Законом N 1215-IV ( 1215-15 ) від
02.10.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV
( 3108-15 ) від 17.11.2005 )
Стаття 22. Обчислення стажу служби в органах місцевого
самоврядування
До стажу служби в органах місцевого самоврядування
зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія
цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких
зараховується до стажу державної служби.
Розділ VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО
СЛУЖБУ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про
службу в органах місцевого самоврядування
Особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах
місцевого самоврядування, притягуються до цивільної,
адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із
законом.
Стаття 24. Відповідальність посадової особи місцевого
самоврядування
Матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними
рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у
місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників
управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих
органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових
осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх
повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в
порядку, встановленому законом.
Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та
обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної
у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги
(регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка
заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку,
визначених законами України та статутами територіальних громад,
прийнятими відповідно до законів України.
Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Дія Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 )
поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в
частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), цьому Закону та іншим
законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких
на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до
відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5
розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні", зберігається така сама
категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог
цього Закону.
3. З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів
місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони
мали відповідно до Закону України "Про державну службу".
4. У разі переходу посадової особи органу місцевого
самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії
посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу,
який вона мала відповідно до цього Закону.
5. Визнати такими, що втратили чинність:
пункт 5 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170);
пункт 2 Постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993
року "Про введення в дію Закону України "Про державну службу"
( 3724-12 ) в частині щодо поширення дії цього Закону на
працівників органів місцевого та регіонального самоврядування
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 491);
друге речення частини першої статті 23 Закону України "Про
державну службу" ( 3723-12 ) (Відомості Верховної Ради України,
1993 р., N 52, ст. 490; 1999 р., N 24, ст. 208).
6. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність з цим Законом.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 7 червня 2001 року
N 2493-III
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про День державної служби
Ураховуючи роль державної служби у процесі становлення
України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної,
правової держави та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН,
п о с т а н о в л я ю:
Установити в Україні професійне свято - День державної
служби, яке відзначати щорічно 23 червня - у День державної служби
Організації Об'єднаних Націй.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 4 квітня 2003 року
N 291/2003
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 58 від 23.10.2000 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
7 листопада 2000 р.
за N 783/5004
Про затвердження Загальних правил
поведінки державного службовця
Відповідно до Указу Президента України від 26 липня 2000 р.
N 925/2000 ( 925/2000 ), доручень Президента України від 8 червня
2000 р. N 1-14/647 і Прем'єр-міністра України від 12 червня 2000
р. N 10145/2 та на виконання пункту 2 рішення Координаційної ради
з питань державної служби при Президентові України від 18 вересня
2000 р. N 2/2000-3, з метою створення умов для підвищення
авторитету державної служби та інформування громадян про
поведінку, яку вони мають очікувати від державних службовців,
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Загальні правила поведінки державних службовців
(додаються).
2. Правовому відділу Головдержслужби (Сміян О.А.) підготувати
в установленому порядку матеріали для державної реєстрації
Загальних правил поведінки державного службовця у Міністерстві
юстиції України.
3. Управлінню справами (Кузьменко М.М.), управлінню
центральних державних органів (Гапон І.І.) і управлінню
територіальних державних органів (Цимовський Б.І.) після державної
реєстрації в Міністерстві юстиції України забезпечити розсилку
Загальних правил центральним органам виконавчої влади, Раді
міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та
Севастопольській міським державним адміністраціям, обласним,
Київській та Севастопольській міським радам та іншим органам, в
яких працюють державні службовці.
4. Науково-аналітичному управлінню (Сороко В.М.) після
реєстрації в Міністерстві юстиції України наказу Головдержслужби
про затвердження Загальних правил поведінки державних службовців
забезпечити опублікування його у "Віснику державної служби
України" та розміщення на Web-сторінці Головдержслужби.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого
заступника Начальника Головдержслужби Павленчика П.Т.
Начальник Головдержслужби Г.Леліков
Затверджено
Наказ Головдержслужби України
23 жовтня 2000 року N 58
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
7 листопада 2000 р.
за N 783/5004
Загальні правила поведінки державного службовця
Ці правила є узагальненням стандартів поведінки та
доброчесності державних службовців. Вони грунтуються на
Конституції України ( 254к/96-ВР ) та визначених законами України
принципах державної служби, спрямовані на створення умов для
підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації
державних службовців, а також інформування громадян про поведінку,
яку вони мають очікувати від державних службовців.
При прийнятті на державну службу державний службовець
знайомиться з цими правилами, про що робиться письмове засвідчення
в його особовій справі.
Межі застосування
1. Загальні правила поведінки встановлюють основні вимоги до
етики працівників органів державної влади, що займають посади,
віднесені до відповідних категорій посад державних службовців
відповідно до Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ).
2. Для державних службовців, які працюють в апараті органів
прокуратури, судів, дипломатичної, митної, податкової служб,
Національного банку України, служби безпеки, внутрішніх справ,
управління Збройних Сил та інших військових формувань,
відповідними органами можуть затверджуватись правила поведінки з
урахуванням особливостей роботи в цих органах.
Загальні положення
3. Державна служба України грунтується на принципах служіння
Українському народу та Українській державі; демократизму,
гуманізму і соціальної справедливості; верховенства права, що
забезпечує пріоритет прав і свобод людини і громадянина;
професіоналізму, ініціативності, чесності, відданості справі;
персональної відповідальності за виконання посадових повноважень і
дотримання службової дисципліни; політичної неупередженості;
відкритості, гласності та контрольованості.
4. Суспільне призначення державної служби полягає в
забезпеченні ефективного здійснення завдань і функцій Української
держави шляхом сумлінного виконання державними службовцями
покладених на них службових повноважень.
5. Поведінка державних службовців має відповідати очікуванням
громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до
державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і
громадянина, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами
України.
6. Державний службовець має дбати про позитивний імідж та
авторитет органів державної влади і державної служби в цілому,
дорожити своїм ім'ям та статусом.
7. Державні службовці, з урахуванням конституційних прав,
можуть брати участь у політичній чи іншій громадській діяльності
лише поза межами їх службових обов'язків і в позаробочий час, щоб
не підривати віру громадськості в неупереджене виконання ними
своїх функцій. Власні політичні погляди вони не можуть
використовувати при виконанні своїх посадових обов'язків.
8. Державний службовець, як і інші громадяни, має право на
приватне життя і повинен поважати приватне життя інших державних
службовців, зберігати з цих питань конфіденційність інформації,
якщо інше не встановлено законами України.
Загальні обов'язки державних службовців
9. Державний службовець при виконанні службових обов'язків
повинен діяти на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, а також
укладеними і в установленому порядку ратифікованими міжнародними
договорами України, на засадах чесності, справедливості,
відповідальності, відкритості й прозорості.
Акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, що не суперечать
закону, є на відповідній території також обов'язковими до
виконання державними службовцями будь-якого органу державної
влади.
10. Державний службовець повинен сумлінно виконувати свої
службові обов'язки, проявляти ініціативу і творчі здібності,
постійно вдосконалювати організацію своєї роботи.
11. Державний службовець має виконувати свої посадові
обов'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не
виявляти прихильність до окремих фізичних і юридичних осіб,
політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і
сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян.
12. Державний службовець повинен шанобливо ставитися до
громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої
культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть
зашкодити інтересам державної служби.
13. Державний службовець має з належною повагою ставитись до
прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а
також юридичних осіб, не повинен проявляти свавілля або байдужість
до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму,
відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях або іншим
чином поводитися таким чином, що дискредитує орган державної
влади або ганьбить репутацію державного службовця.
14. Державний службовець має виявляти толерантність і повагу
до різних релігійних організацій, шанування та дотримання народних
звичаїв і національних традицій, установленого протоколу у
відносинах з представниками міжнародних організацій, іноземних
установ та іноземців.
15. При виконанні своїх повноважень державний службовець має
забезпечувати, щоб матеріальні та фінансові ресурси, які йому
доручені, використовувались раціонально, ефективно та економно.
16. Державний службовець повинен постійно поліпшувати стан
відповідності своїх умінь, знань і навичок функціям та завданням
займаної посади, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та
культурний рівень за освітньо-професійними програмами та шляхом
самоосвіти.
17. Державний службовець зобов'язаний своєчасно і точно
виконувати рішення органів державної влади чи посадових осіб,
розпорядження і вказівки своїх керівників.
18. Державний службовець повинен діяти в межах своїх
повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному
законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в
письмовій формі повідомити про це керівнику, який дав доручення, а
в разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою
особу.
19. Державні службовці не можуть брати участь у страйках та
вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню
органів державної влади.
20. Державному службовцю забороняється розголошувати довірену
йому державну таємницю, іншу інформацію з обмеженим доступом,
установлену Законами України "Про інформацію" ( 2657-12 ) та "Про
державну таємницю" ( 3855-12 ), у тому числі й після залишення ним
державної служби, а також використовувати таку інформацію для
власного інтересу або інтересу інших осіб шляхом порад чи
рекомендацій. У той же час державний службовець не повинен
приховувати від громадян факти та обставини, що становлять загрозу
для життя, здоров'я і безпеки людей, крім випадків заборони
розголошення відомостей, що становлять державну таємницю,
вичерпний перелік яких визначений законом, а також завдавати шкоди
державній інформаційній політиці, суб'єктам інформаційних відносин
шляхом ухилення чи утримання від ужиття заходів щодо охорони
державної таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом.
Конфлікт інтересів та недопущення проявів корупції
21. Державний службовець повинен на вимогу заявляти про
наявність чи відсутність у нього конфлікту інтересів.
Конфлікт інтересів випливає із ситуації, коли державний
службовець має приватний інтерес, тобто переваги для нього або
його родини, близьких родичів, друзів чи осіб та організацій, з
якими він має або мав спільні ділові чи політичні інтереси, що
впливає або може впливати на неупереджене та об'єктивне виконання
службових обов'язків.
Будь-який з таких конфліктів має бути вирішений до прийняття
на державну службу чи призначення на нову посаду.
22. Державний службовець повинен суворо дотримуватись
обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та
Законами України "Про державну службу" ( 3723-12 ) та "Про
боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ), уникати дій, які можуть бути
сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю
поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких
проявів корупції, відмітає пропозиції про незаконні послуги, чітко
розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках
корумпованої поведінки інформує свого керівника або державний
орган вищого рівня.
23. Державний службовець відповідно до Законів України "Про
державну службу" ( 3723-12 ) та "Про боротьбу з корупцією"
( 356/95-ВР ) не має права:
сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і
юридичним особам у провадженні ними підприємницької діяльності, а
також в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг
з метою одержання за це для себе, своїх родичів або інших осіб
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через
посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у
справах державного органу, в якому він працює, а також виконувати
роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої
діяльності, а також медичної практики);
входити самостійно, через представника або підставних осіб до
складу правління чи інших виконавчих органів підприємств,
кредитно-фінансових установ, господарських товариств, організацій,
спілок, об'єднань, що провадять підприємницьку діяльність;
відмовляти фізичним і юридичним особам в інформації, надання
якої передбачено правовими актами, навмисне затримувати її,
надавати недостовірну чи неповну інформацію;
відмовляти у видачі або затримувати підготовку та видачу
фізичним або юридичним особам передбачених законодавством довідок,
посвідчень, інших документів;
вимагати чи приймати від фізичних і юридичних осіб подарунки,
послуги чи будь-які інші переваги, які є чи можуть виглядати як
винагорода за рішення чи дії, які належать до його службових
обов'язків;
сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і
юридичним особам у проведенні ними зовнішньоекономічної,
кредитно-банківської та іншої діяльності з метою одержання за це
для себе, своїх родичів або інших осіб матеріальних благ, послуг,
пільг чи інших переваг;
неправомірно втручатися, використовуючи своє службове
становище, у діяльність інших органів чи посадових осіб з метою
перешкодити виконанню ними своїх повноважень;
бути повіреним третіх осіб у справах органу державної влади,
в якому він працює, або органів державної влади, підприємств,
установ і організацій, діяльність яких контролює;
надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під
час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.
24. Державний службовець зобов'язаний декларувати свої доходи
та доходи своєї сім'ї в порядку та у строки, визначені
законодавством України; ретельно виконувати свої громадянські
обов'язки, у тому числі фінансові зобов'язання в порядку і
розмірах, установлених законом.
25. Державний службовець зобов'язаний утримуватися від
виконання іншої дозволеної законом роботи, якщо вона заважає йому
належним чином виконувати свої повноваження або якій він повинен
приділяти увагу протягом свого робочого часу.
Відповідальність за недотримання Загальних
правил поведінки державних службовців
26. Порушення цих правил державними службовцями є підставою
для застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених
Кодексом законів про працю України ( 322-08 ), а також Законами
України "Про державну службу" ( 3723-12 ) та "Про боротьбу з
корупцією" ( 356/95-ВР ).
27. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими
державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов'язані
вживати заходів щодо дотримання ними Загальних правил поведінки
відповідно до законодавства та в межах повноважень. Повинні самі
або пропонувати керівнику вищого рівня застосовувати відповідні
дисциплінарні заходи за їх порушення.
Начальник правового
відділу Головдержслужби О.Сміян
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 12 березня 2005 р. N 179
Київ
Про упорядкування структури апарату
центральних органів виконавчої влади,
їх територіальних підрозділів та
місцевих державних адміністрацій
{ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
N 1030 ( 1030-2005-п ) від 26.10.2005
N 268 ( 268-2006-п ) від 09.03.2006
N 984 ( 984-2006-п ) від 19.07.2006
N 1208 ( 1208-2006-п ) від 15.08.2006
N 146 ( 146-2007-п ) від 07.02.2007
N 156 ( 156-2007-п ) від 07.02.2007
N 441 ( 441-2007-п ) від 14.03.2007
N 869 ( 869-2007-п ) від 26.06.2007
N 943 ( 943-2007-п ) від 18.07.2007 }
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Установити, що у складі апарату міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади утворюються такі структурні
підрозділи (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу
юридичну силу):
департамент - структурний підрозділ, що утворюється для
виконання основних завдань високого ступеня складності
(багатогалузевість, багатофункціональність, програмно-цільовий
напрям діяльності), координації роботи, пов'язаної з виконанням
цих завдань, за умови, що у його складі буде не менш як чотири
відділи. Департамент очолює директор. Директор департаменту може
мати не більш як два заступники, в тому числі одного заступника,
який не очолює відділ;
{ На часткову зміну абзацу другого пункту 1 установити, що
директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства
юстиції має п'ять заступників, в тому числі одного першого
заступника директора Департаменту та одного заступника директора
Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень
згідно з Постановою КМ N 146 ( 146-2007-п ) від 07.02.2007 }
самостійне управління (самостійний відділ) - структурний
підрозділ одногалузевого або однофункціонального спрямування.
До складу управління входять не менш як два відділи. Самостійний
відділ утворюється з чисельністю не менш як 6 працівників.
Самостійне управління (самостійний відділ) очолює начальник.
Начальник управління може мати не більш як одного заступника -
начальника відділу; { Абзац третій пункту 1 із змінами, внесеними
згідно з Постановами КМ N 1030 ( 1030-2005-п ) від 26.10.2005,
N 1208 ( 1208-2006-п ) від 15.08.2006 }
самостійний сектор - структурний підрозділ, що утворюється
для виконання завдань за окремим напрямом діяльності органу
виконавчої влади, функції якого неможливо поєднати з функціями
інших структурних підрозділів, з чисельністю не менш
як 2 працівники. Сектор очолює завідуючий;
відділ у складі департаменту (самостійного управління) -
структурний підрозділ, що утворюється для виконання завдань за
одним напрямом (функцією) діяльності органу виконавчої влади, з
чисельністю не менш як 5 працівників. Відділ очолює начальник.
Начальник відділу (як самостійного, так і у складі управління
чи департаменту) може мати не більш як одного заступника. Така
посада може вводитись у разі, коли чисельність працівників у
відділі не менш як 7 одиниць.
{ На часткову зміну абзацу шостого пункту 1 установити, що
начальники відділів державної виконавчої служби Головного
управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці
Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та
Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного
значення), міськрайонних управлінь юстиції можуть мати двох
заступників у разі, коли штатна чисельність працівників таких
відділів становить не менш як 14 одиниць згідно з Постановою КМ
N 869 ( 869-2007-п ) від 26.06.2007 }
У разі потреби у складі департаменту, самостійного управління
та самостійного відділу може утворюватися сектор з чисельністю
не менш як 2 працівники. Такі сектори у складі департаменту та
самостійного управління утворюються понад нормативну кількість
відділів, а в складі самостійного відділу - понад мінімальну
чисельність працівників самостійного відділу.
У структурі апарату центрального органу виконавчої влади може
утворюватися структурний підрозділ із забезпечення діяльності
керівника відповідно до критеріїв, зазначених у цьому пункті.
Кількість заступників начальників структурних підрозділів
МВС (не більше як по п'ять осіб), крім урядових органів державного
управління, що діють у його складі, та органів державної
податкової служби, а також структура зазначених підрозділів
встановлюються відповідно Міністром внутрішніх справ та Головою
Державної податкової адміністрації. { Пункт 1 доповнено абзацом
згідно з Постановою КМ N 1208 ( 1208-2006-п ) від 15.08.2006; із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 441 ( 441-2007-п ) від
14.03.2007 }
2. У центральних органах виконавчої влади у разі
недоцільності утворення в апараті підрозділів, зазначених
у пункті 1 цієї постанови, для виконання окремих функцій вводяться
посади відповідних спеціалістів.
3. Дія цієї постанови поширюється також на формування
структури апарату урядових органів державного управління.
4. Установити, що у складі апарату обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь,
відділів та інших структурних підрозділів, територіальних
підрозділів центральних органів виконавчої влади в Автономній
Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі можуть
утворюватися (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу
юридичну силу) самостійні управління, самостійні відділи, відділи
та самостійні сектори, сектори у складі самостійних управлінь і
самостійних відділів, виходячи з критеріїв, установлених для
апарату центральних органів виконавчої влади, за винятком відділів
адміністрування Державного реєстру виборців у складі апарату
обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій, чисельність працівників яких може становити не менш
як 3 одиниці. { Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно
з Постановами КМ N 156 ( 156-2007-п ) від 07.02.2007, N 943
( 943-2007-п ) від 18.07.2007 }
У складі апарату районних державних адміністрацій, їх
самостійних управлінь, відділів та інших структурних підрозділів,
територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади в
районах та містах обласного значення можуть утворюватися (якщо
інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу) відділи з
чисельністю працівників не менш як 3 одиниці та сектори з
чисельністю працівників не менш як 2 одиниці.
У разі недоцільності утворення у складі апарату місцевих
державних адміністрацій, їх управлінь, відділів та інших
структурних підрозділів, територіальних підрозділів центральних
органів виконавчої влади підрозділів, зазначених в абзацах першому
та другому цього пункту, для виконання окремих функцій вводяться
посади відповідних спеціалістів. { Пункт 4 доповнено абзацом
згідно з Постановою КМ N 156 ( 156-2007-п ) від 07.02.2007 }
{ Пункт 5 втратив чинність в частині умов оплати праці на
підставі Постанови КМ N 984 ( 984-2006-п ) від 19.07.2006 }
5. Надати керівникам міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади право зберігати за працівниками апарату, які
переводяться за їх згодою на посаду з меншим посадовим окладом у
зв'язку із змінами його структури, що випливають з цієї постанови,
умови оплати праці та порядок медичного і санаторно-курортного
обслуговування, які вони мали за попередньою посадою.
{ Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 268
( 268-2006-п ) від 09.03.2006 }
6. Центральним та місцевим органам виконавчої влади здійснити
у двомісячний строк заходи щодо приведення у відповідність з цією
постановою структури, номенклатури посад та чисельності
працівників структурних підрозділів.
7. Міністерству праці та соціальної політики за погодженням з
Міністерством фінансів у двотижневий строк подати пропозиції щодо
умов оплати праці працівників центральних органів виконавчої влади
у зв'язку із змінами, що випливають з цієї постанови.
8. Установити, що до затвердження нових умов оплати праці
працівників центральних органів виконавчої влади посадовий оклад
завідуючого самостійним сектором встановлюється на рівні
посадового окладу начальника відділу в складі управління.
9. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р.
N 1550 ( 1550-2002-п ) "Про упорядкування структури апарату
центральних органів виконавчої влади та його структурних
підрозділів" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 42, ст. 1949);
постанову Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р.
N 73 ( 73-2003-п ) "Про внесення змін до постанови Кабінету
Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. N 1550" (Офіційний вісник
України, 2003 р., N 4, ст 130);
постанову Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р.
N 365 ( 365-2004-п ) "Про внесення зміни до пункту 8 постанови
Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. N 1550"
(Офіційний вісник України, 2004 р., N 12, ст. 737).
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 1 серпня 2007 р. N 996
Київ
Про затвердження рекомендаційних переліків
управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів місцевих державних адміністрацій
{ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
N 1220 ( 1220-2007-п ) від 10.10.2007
N 1306 ( 1306-2007-п ) від 08.11.2007 }
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити рекомендаційні переліки управлінь, відділів та
інших структурних підрозділів обласної, Севастопольської міської,
районної, районної у м. Севастополі державних адміністрацій згідно
з додатками 1-4.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету
Міністрів України згідно з переліком, що додається.
3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади
подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції
щодо приведення у відповідність з цією постановою типових положень
про управління, відділи, інші структурні підрозділи місцевих
державних адміністрацій, які їм підзвітні та підконтрольні.
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ
Інд. 39
Додаток 1
до постанови Кабінету Міністрів України
від 1 серпня 2007 р. N 996
РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ПЕРЕЛІК
управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів облдержадміністрації
1. Відділи та інші структурні підрозділи апарату:
відділ адміністрування Державного реєстру виборців
відділ забезпечення діяльності керівництва
відділ взаємодії з правоохоронними органами та оборонної
роботи
відділ (сектор) господарського забезпечення
загальний відділ
відділ (сектор) інформаційно-комп'ютерного забезпечення
відділ кадрової роботи
відділ (сектор) контролю
відділ (сектор) мобілізаційної роботи
організаційний відділ
відділ (сектор) режимно-секретної роботи
відділ роботи із зверненнями громадян
відділ фінансового забезпечення
юридичний відділ
2. Управління, відділи та інші структурні підрозділи:
Головне управління агропромислового розвитку
Головне управління економіки
Головне управління праці та соціального захисту населення
Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури
Головне фінансове управління
Державний архів області
інспекція державного технічного нагляду
інспекція якості та формування ресурсів сільськогосподарської
продукції
служба у справах дітей
управління житлово-комунального господарства
управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з
громадськістю
управління з питань майна комунальної власності (за умови
делегування радами повноважень з управління майном)
управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
управління культури і туризму
управління освіти і науки
управління охорони здоров'я
управління регіонального розвитку, містобудування та
архітектури
управління у справах преси та інформації
управління у справах сім'ї, молоді та спорту
управління (відділ) у справах національностей та релігій
{ Розділ 2 додатку 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
N 1220 ( 1220-2007-п ) від 10.10.2007, N 1306 ( 1306-2007-п ) від
08.11.2007 }
Додаток 2
до постанови Кабінету Міністрів України
від 1 серпня 2007 р. N 996
РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ПЕРЕЛІК
управлінь, відділів та інших
структурних підрозділів Севастопольської
міськдержадміністрації
1. Відділи та інші структурні підрозділи апарату:
відділ адміністрування Державного реєстру виборців
відділ забезпечення діяльності керівництва
відділ взаємодії з правоохоронними органами та оборонної
роботи
відділ (сектор) господарського забезпечення
загальний відділ
відділ (сектор) інформаційно-комп'ютерного забезпечення
відділ кадрової роботи
відділ (сектор) контролю
відділ (сектор) мобілізаційної роботи
організаційний відділ
відділ (сектор) режимно-секретної роботи
відділ фінансового забезпечення
юридичний відділ
2. Управління, відділи та інші структурні підрозділи:
відділ (сектор) морської акваторії
Державний архів міста
інспекція державного технічного нагляду
інспекція якості та формування ресурсів сільськогосподарської
продукції
служба у справах дітей
управління агропромислового розвитку
управління економіки
управління житлово-комунального та водного господарства
управління (відділ) з питань внутрішньої політики та зв'язків
з громадськістю
управління з питань майна комунальної власності (за умови
делегування міською радою повноважень з управління майном)
управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
управління культури і туризму
управління освіти і науки
управління охорони здоров'я
управління праці та соціального захисту населення
управління (відділ) промисловості та розвитку інфраструктури
управління регіонального розвитку, містобудування та
архітектури
управління (відділ) у справах преси та інформації
управління у справах сім'ї, молоді та спорту
фінансове управління
відділ у справах національностей та релігій
{ Розділ 2 додатку 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 1220 ( 1220-2007-п ) від 10.10.2007, N 1306 ( 1306-2007-п ) від
08.11.2007 }
Додаток 3
до постанови Кабінету Міністрів України
від 1 серпня 2007 р. N 996
РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ПЕРЕЛІК
управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів райдержадміністрації
1. Відділи та інші структурні підрозділи апарату:
відділ ведення Державного реєстру виборців
відділ (сектор) взаємодії з правоохоронними органами та
оборонної роботи
відділ (сектор) з питань внутрішньої політики та зв'язків з
громадськістю
загальний відділ
відділ організаційно-кадрової роботи
відділ (сектор) у справах преси та інформації
відділ фінансово-господарського забезпечення
юридичний відділ (сектор)
сектор контролю
сектор мобілізаційної роботи
2. Управління, відділи та інші структурні підрозділи:
архівний відділ
відділ житлово-комунального господарства
відділ (сектор) з питань надзвичайних ситуацій
відділ розвитку інфраструктури
відділ культури і туризму
відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури
відділ освіти
відділ (сектор) охорони здоров'я
відділ у справах сім'ї, молоді та спорту
служба у справах дітей
управління агропромислового розвитку
управління економіки
управління праці та соціального захисту населення
фінансове управління
{ Розділ 2 додатку 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 1220 ( 1220-2007-п ) від 10.10.2007 }
Додаток 4
до постанови Кабінету Міністрів України
від 1 серпня 2007 р. N 996
РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ПЕРЕЛІК
управлінь, відділів та інших структурних підрозділів
районної у м. Севастополі держадміністрації
1. Відділи та інші структурні підрозділи апарату:
відділ ведення Державного реєстру виборців
відділ (сектор) взаємодії з правоохоронними органами та
оборонної роботи
відділ (сектор) з питань внутрішньої політики та зв'язків з
громадськістю
загальний відділ
відділ організаційно-кадрової роботи
відділ (сектор) у справах преси та інформації
відділ фінансово-господарського забезпечення
юридичний відділ (сектор)
сектор контролю
сектор мобілізаційної роботи
2. Управління, відділи та інші структурні підрозділи:
архівний відділ
відділ з питань надзвичайних ситуацій
відділ культури і туризму
відділ освіти
відділ (сектор) регіонального розвитку, містобудування та
архітектури
відділ у справах сім'ї, молоді та спорту
фінансовий відділ
служба у справах дітей
управління економіки
управління (відділ) житлово-комунального господарства
управління праці та соціального захисту населення
{ Розділ 2 додатку 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 1220 ( 1220-2007-п ) від 10.10.2007 }
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 серпня 2007 р. N 996
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р.
N 328 ( 328-2005-п ) "Про структуру місцевих державних
адміністрацій" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 19, ст. 999).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 2005 р.
N 540 ( 540-2005-п ) "Про внесення змін до постанови Кабінету
Міністрів України від 11 травня 2005 р. N 328" (Офіційний вісник
України, 2005 р., N 27, ст. 1571).
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2005 р.
N 839 ( 839-2005-п ) "Про внесення змін у додатки до постанови
Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р. N 328" (Офіційний
вісник України, 2005 р., N 36, ст. 2180).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада
2005 р. N 1130 ( 1130-2005-п ) "Про доповнення додатків до
постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р. N 328"
(Офіційний вісник України, 2005 р., N 48, ст. 3007).
5. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 1 лютого
2006 р. N 78 ( 78-2006-п ) "Про затвердження типових положень про
управління у справах сім'ї, молоді та спорту обласної,
Севастопольської міської державної адміністрації, про відділ у
справах сім'ї, молоді та спорту районної, районної у
м. Севастополі державної адміністрації" (Офіційний вісник України,
2006 р., N 5, ст. 220).
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р.
N 736 ( 736-2006-п ) "Деякі питання структури місцевих державних
адміністрацій" (Офіційний вісник України, 2006 р., N 22,
ст. 1619).
7. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня
2007 р. N 943 ( 943-2007-п ) "Деякі питання утворення органів
(відділів) ведення та регіональних органів (відділів)
адміністрування Державного реєстру виборців" у частині внесення
змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р.
N 328 ( 328-2005-п ).
8. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня
2007 р. N 954 ( 954-2007-п ) "Про затвердження Типового положення
про управління у справах преси та інформації обласної,
Севастопольської міської, управління преси та інформації Київської
міської державної адміністрації".
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 31 жовтня 2007 р. N 1270
Київ
Про внесення змін до Типового регламенту
місцевої державної адміністрації
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Внести зміни до Типового регламенту місцевої державної
адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 11 грудня 1999 р. N 2263 ( 2263-99-п ) (Офіційний вісник
України, 1999 р., N 50, ст. 2456; 2002 р., N 12, ст. 598; 2004 р.,
N 15, ст. 1047; 2006 р., N 31, ст. 2225), виклавши його у
редакції, що додається.
2. Головам обласних, Київської та Севастопольської міських,
районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних
адміністрацій внести у місячний строк до регламентів відповідних
державних адміністрацій зміни, що випливають з Типового регламенту
місцевої державної адміністрації, затвердженого цією постановою.
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ
Інд. 39
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 грудня 1999 р. N 2263 ( 2263-99-п )
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 31 жовтня 2007 р. N 1270)
ТИПОВИЙ
регламент місцевої державної адміністрації
Загальні положення
1. Цей Регламент регулює організаційні та процедурні питання
діяльності місцевої державної адміністрації (далі - місцева
держадміністрація).
2. Розгляд у місцевій держадміністрації питань, що належать
до її компетенції, зокрема щодо делегованих відповідною радою
повноважень, провадиться головою, першим заступником голови,
заступниками голови, заступником голови - керівником апарату
обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації
(далі - заступники голови), апаратом місцевої держадміністрації,
управліннями, відділами та іншими структурними підрозділами
місцевої держадміністрації, а також консультативними, дорадчими та
іншими допоміжними органами, службами і комісіями, утвореними
головою місцевої держадміністрації.
3. Робота місцевої держадміністрації, її апарату та
структурних підрозділів є відкритою і гласною, за винятком
розгляду питань, які становлять державну таємницю або належать до
конфіденційної інформації, що є власністю держави.
Місцева держадміністрація інформує громадськість про свою
діяльність, залучає громадян до проведення перевірок, підготовки і
розгляду питань, що належать до її компетенції.
Висвітлення діяльності місцевої держадміністрації
здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.
4. Розподіл обов'язків між посадовими особами місцевої
держадміністрації проводить голова місцевої держадміністрації не
пізніше одного місяця з дня призначення його на посаду з
визначенням:
повноважень і функцій посадової особи;
управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої
держадміністрації (далі - структурні підрозділи місцевої
держадміністрації), діяльність яких контролюватиметься відповідною
посадовою особою;
підприємств, установ та організацій, щодо яких посадова особа
забезпечує реалізацію відповідно до законодавства державної
політики;
порядку заміщення голови місцевої держадміністрації, його
першого заступника та заступників у разі їх відсутності.
Голова обласної, Київської та Севастопольської міської
держадміністрації визначає також обов'язки посадових осіб щодо
спрямування та контролю діяльності відповідних
райдержадміністрацій.
5. Положення про структурні підрозділи місцевої
держадміністрації розробляються керівниками таких підрозділів,
погоджуються із заступниками голови (відповідно до розподілу
обов'язків), а також з керівником юридичного відділу чи сектору
(далі - юридичний відділ) апарату місцевої держадміністрації і
затверджуються розпорядженням голови місцевої держадміністрації.
Планування роботи місцевої держадміністрації
6. Робота місцевої держадміністрації проводиться за
перспективними (річними), поточними (квартальними), а у разі
потреби оперативними (місячними) планами, які затверджуються
розпорядженням її голови.
7. Планування роботи місцевої держадміністрації здійснюється
з метою створення умов для послідовної та узгодженої діяльності її
структурних підрозділів та апарату.
8. Формування планів роботи місцевої держадміністрації
здійснюється її апаратом за пропозиціями структурних підрозділів
місцевої держадміністрації, погодженими із заступниками голови
(відповідно до розподілу обов'язків).
Планування роботи місцевої держадміністрації з підготовки
проектів регуляторних актів здійснюється з урахуванням статті 7
Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері
господарської діяльності" ( 1160-15 ).
9. Плани роботи місцевої держадміністрації передбачають
заходи, спрямовані на виконання Конституції України
( 254к/96-ВР ), законів України, актів Президента України та
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших органів
виконавчої влади вищого рівня, а в Автономній Республіці Крим
також нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим та рішень Ради міністрів Автономної Республіки
Крим (далі - акти законодавства), доручень Прем'єр-міністра
України, державних і регіональних програм соціально-економічного
та культурного розвитку, здійснення інших визначених законами, а
також делегованих відповідною радою повноважень та забезпечення
реалізації державної політики.
До планів роботи місцевої держадміністрації включаються:
актуальні питання, пов'язані із здійсненням заходів із
соціально-економічного розвитку території або окремих її
адміністративно-територіальних одиниць, функціонуванням галузей
господарського комплексу та розв'язанням проблем у соціальній
сфері, поліпшенням діяльності місцевих органів виконавчої влади,
їх взаємодією з органами місцевого самоврядування, які потребують
розгляду на засіданні колегії, нараді у голови місцевої
держадміністрації і його заступників та вжиття додаткових заходів;
перелік актів законодавства, розпоряджень голови місцевої
держадміністрації, хід виконання яких розглядатиметься в порядку
контролю;
основні організаційно-масові заходи, проведення яких
забезпечується місцевою держадміністрацією або за її участю.
Плани повинні містити питання:
підбиття підсумків діяльності місцевої держадміністрації
відповідно за рік, квартал, місяць з визначенням основних напрямів
подальшої роботи;
діяльності структурних підрозділів місцевої
держадміністрації, а плани роботи обласної, Київської та
Севастопольської міської держадміністрації - діяльності районних,
районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій з виконання
актів законодавства, розпоряджень голови місцевої
держадміністрації.
Підготовка до розгляду діяльності структурних підрозділів
місцевої держадміністрації або райдержадміністрацій, як правило,
передбачає проведення комплексної або цільової перевірки стану
справ на території відповідної адміністративно-територіальної
одиниці.
У планах роботи місцевої держадміністрації визначаються
конкретні структурні підрозділи або посадові особи, відповідальні
за здійснення запланованих заходів, а також строки їх здійснення.
10. Додаткові (позапланові) питання включаються до
затвердженого плану роботи місцевої держадміністрації за рішенням
її голови.
Питання виключається з плану роботи місцевої
держадміністрації за рішенням її голови на підставі доповідної
записки заступника голови (відповідно до розподілу обов'язків),
керівника апарату місцевої держадміністрації.
11. Робота структурних підрозділів та апарату місцевої
держадміністрації проводиться за квартальними і місячними планами,
що затверджуються заступниками голови (відповідно до розподілу
обов'язків), керівником апарату місцевої держадміністрації.
Порядок планування роботи структурних підрозділів апарату місцевої
держадміністрації встановлює заступник голови - керівник апарату
обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації,
керівник апарату іншої місцевої держадміністрації.
Формування планів роботи структурних підрозділів та апарату
місцевої держадміністрації здійснюється з урахуванням положень
пункту 9 цього Регламенту.
12. Додаткові (позапланові) питання включаються до плану
роботи структурного підрозділу та апарату місцевої
держадміністрації і виключаються з нього за рішенням заступника
голови (відповідно до розподілу обов'язків), керівника апарату
місцевої держадміністрації.
13. Контроль за виконанням планів роботи місцевої
держадміністрації, структурних підрозділів та апарату місцевої
держадміністрації здійснюється заступниками голови (відповідно до
розподілу обов'язків), керівником апарату місцевої
держадміністрації.
14. Підготовка звітності місцевої держадміністрації,
передбаченої статтями 30 і 33 Закону України "Про місцеві державні
адміністрації" ( 586-14 ), проводиться її апаратом на основі
звітів структурних підрозділів місцевої держадміністрації, у тому
числі структурних підрозділів її апарату, затверджених заступником
голови (відповідно до розподілу обов'язків), керівником апарату
місцевої держадміністрації.
Зміст звітності за місяць, квартал і рік визначається
питаннями, що вирішуються місцевою держадміністрацією та її
структурними підрозділами.
Звіт про результати діяльності місцевої держадміністрації
розміщується на її офіційному веб-сайті та у місцевих засобах
масової інформації.
Організація роботи апарату місцевої держадміністрації
15. Апарат місцевої держадміністрації відповідно до
покладених на нього завдань:
опрацьовує документи, що надходять до місцевої
держадміністрації, готує до них аналітичні, довідкові та інші
матеріали, а також проекти доручень голови і заступників голови
місцевої держадміністрації;
здійснює опрацювання проектів розпоряджень; розробляє за
дорученням голови місцевої держадміністрації проекти розпоряджень
з організаційних та кадрових питань;
перевіряє за дорученням голови місцевої держадміністрації
виконання актів законодавства, доручень Прем'єр-міністра України,
розпоряджень голови місцевої держадміністрації територіальними
органами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
(з питань здійснення повноважень місцевої держадміністрації),
структурними підрозділами місцевої держадміністрації, а також
райдержадміністраціями (за дорученням голови обласної, Київської
та Севастопольської міської держадміністрації); вивчає та
узагальнює досвід роботи зазначених органів і надає практичну
допомогу в розв'язанні складних проблем, розробляє пропозиції щодо
удосконалення їх діяльності; здійснює контроль за своєчасним
поданням доповідей, інформаційних та інших матеріалів з питань
виконання актів законодавства, розпоряджень голови місцевої
держадміністрації;
за дорученням голови місцевої держадміністрації проводить
аналіз роботи органів місцевого самоврядування у межах повноважень
і в порядку, визначених законодавством, надає методичну та іншу
практичну допомогу з удосконалення організації їх роботи, готує
пропозиції щодо поглиблення взаємодії місцевої держадміністрації з
органами місцевого самоврядування для спільного вирішення питань
економічного, соціального та культурного розвитку відповідних
територій;
здійснює правове забезпечення діяльності місцевої
держадміністрації, надає методичну та іншу практичну допомогу,
спрямовану на правильне застосування, неухильне додержання актів
законодавства структурними підрозділами, апаратом та посадовими
особами місцевої держадміністрації;
готує аналітичні, інформаційні та інші матеріали з
організаційних і кадрових питань, що розглядаються головою
місцевої держадміністрації;
проводить разом із структурними підрозділами місцевої
держадміністрації, територіальними органами міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади аналіз соціально-економічного
і суспільно-політичного становища на відповідній території,
розробляє та вносить голові місцевої держадміністрації пропозиції
щодо його поліпшення;
здійснює матеріально-технічне і господарсько-побутове
забезпечення діяльності місцевої держадміністрації; забезпечує
дотримання режиму роботи в адміністративному будинку місцевої
держадміністрації; забезпечує організацію приймання-передачі
інформації засобами електронного зв'язку відповідно до вимог
законодавства, належний протипожежний стан у приміщеннях місцевої
держадміністрації та дотримання правил охорони праці;
провадить діяльність, пов'язану з державною таємницею,
організовує та здійснює заходи щодо забезпечення режиму
секретності в місцевій держадміністрації відповідно до вимог
законодавства у сфері охорони державної таємниці;
забезпечує висвітлення діяльності місцевої держадміністрації;
виконує відповідно до цього Регламенту інші функції.
16. Апарат місцевої держадміністрації у процесі виконання
покладених на нього завдань взаємодіє із структурними підрозділами
місцевої держадміністрації (апарат обласної, Київської та
Севастопольської міської держадміністрації - також із
Секретаріатом Президента України, Секретаріатом Кабінету Міністрів
України, апаратом райдержадміністрацій), територіальними органами
центральних органів виконавчої влади (в Автономній Республіці
Крим - з Управлінням справами - апаратом Ради міністрів Автономної
Республіки Крим), а також з виконавчими органами рад.
17. Організація роботи апарату місцевої держадміністрації
здійснюється відповідно до цього Регламенту та положення про її
апарат, що затверджується головою місцевої держадміністрації.
Кадрова робота
18. Кадрова робота у місцевій держадміністрації спрямовується
на комплексне вирішення питання щодо комплектування місцевих
органів виконавчої влади висококваліфікованими і компетентними
працівниками.
19. Організація кадрової роботи у місцевій держадміністрації
здійснюється за затвердженим головою місцевої держадміністрації
річним планом, який передбачає здійснення заходів з добору,
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників,
а також роботи з кадровим резервом.
20. Організацію кадрової роботи в апараті місцевої
держадміністрації здійснює відділ кадрової роботи, у структурних
підрозділах місцевої держадміністрації - відділ (сектор) кадрів, а
в підрозділах, які мають невелику штатну чисельність, виконання
кадрової роботи покладається за рішенням їх керівників на одного з
працівників.
Кадрова робота в апараті та структурних підрозділах місцевої
держадміністрації проводиться відкрито і спрямовується на всебічне
вивчення та врахування можливостей працівників, найбільш повне
застосування їх здібностей, розвиток ініціативності, створення
атмосфери заінтересованості у професійному зростанні.
21. Прийняття на державну службу до місцевої
держадміністрації здійснюється в установленому законодавством
порядку.
Заступник голови - керівник апарату обласної, Київської та
Севастопольської міської держадміністрації, керівник апарату іншої
місцевої держадміністрації, керівники структурних підрозділів
місцевої держадміністрації організовують вивчення ділових і
моральних якостей осіб, які претендують на зайняття посад
державних службовців.
Прийняття працівників на роботу до місцевої держадміністрації
на посади, що не віднесені до категорій посад державних
службовців, та звільнення їх з роботи здійснюється відповідно до
законодавства.
22. На посади, передбачені номенклатурою посад працівників,
що повинні мати допуск до роботи з таємними документами, можуть
бути призначені лише особи, яким в установленому порядку оформлено
допуск до державної таємниці.
23. У місцевій держадміністрації, її структурних підрозділах
створюється у порядку, передбаченому Положенням про формування
кадрового резерву для державної служби, що затверджене постановою
Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. N 199
( 199-2001-п ) (Офіційний вісник України, 2001 р., N 9, ст. 367),
резерв кадрів, який підлягає щорічному перегляду та затвердженню.
З особами, зарахованими до кадрового резерву, проводиться робота,
спрямована на підвищення їх кваліфікації, необхідної для роботи на
відповідних посадах.
24. З метою здійснення регулярного контролю за проходженням
державної служби та професійними досягненнями державних службовців
у місцевій держадміністрації проводяться в установленому
законодавством порядку атестація та щорічна оцінка виконання
державними службовцями покладених на них завдань і обов'язків.
25. Місцева держадміністрація розглядає і вносить в
установленому порядку пропозиції щодо нагородження державними
нагородами, нагородами Кабінету Міністрів України та заохочує
працівників апарату і структурних підрозділів місцевої
держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що
належать до сфери її управління.
26. На кожного прийнятого на роботу до місцевої
держадміністрації працівника оформляється особова справа.
27. Відповідальність за проведення кадрової роботи
покладається на голову, заступника голови - керівника апарату
обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації,
керівника апарату іншої місцевої держадміністрації та керівників
структурних підрозділів.
Організація роботи з документами
та контролю за їх виконанням
28. Організація роботи з документами у місцевій
держадміністрації здійснюється в порядку, передбаченому
інструкцією з діловодства, що розробляється відповідно до
Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших
центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої
постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. N 1153
( 1153-97-п ) (Офіційний вісник України, 1997 р., число 43,
с. 50).
Інструкція з діловодства місцевої держадміністрації
затверджується її головою.
Організація роботи з документами, що містять інформацію з
обмеженим доступом, здійснюється в установленому законодавством
порядку.
29. Відповідальність за організацію виконання документів
несуть голова, заступники голови (відповідно до розподілу
обов'язків), керівник апарату місцевої держадміністрації та
керівники її структурних підрозділів.
30. Контроль за виконанням здійснюється стосовно
зареєстрованих документів, в яких встановлено завдання або які
містять питання, що потребують вирішення.
Обов'язковому контролю підлягає виконання завдань, визначених
актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України,
розпорядженнями голови місцевої держадміністрації, розгляд
звернень комітетів Верховної Ради України, запитів і звернень
народних депутатів України, депутатів місцевих рад.
Контроль за виконанням завдань, визначених актами
законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України,
розпорядженнями голови місцевої держадміністрації, а також за
розглядом звернень комітетів Верховної Ради України, запитів і
звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад
здійснюється структурним підрозділом з контролю, за розглядом
звернень громадян - відповідним структурним підрозділом апарату
місцевої держадміністрації, а інших документів - загальним
відділом зазначеного апарату.
31. Для здійснення контролю за виконанням актів
законодавства, доручень Прем'єр-міністра України, розпоряджень
голови місцевої держадміністрації розробляється у разі потреби
план контролю, в якому визначаються проміжні контрольні строки
виконання завдань; структурні підрозділи місцевої
держадміністрації, що відповідають за організацію виконання
окремих завдань; структурний підрозділ, який забезпечує
координацію роботи з організації і контролю за виконанням у
цілому. План контролю затверджує заступник голови (відповідно до
розподілу обов'язків).
32. Контроль за виконанням актів законодавства, доручень
Прем'єр-міністра України, розпоряджень голови місцевої
держадміністрації, розглядом звернень комітетів Верховної Ради
України, запитів і звернень народних депутатів України та
депутатів місцевих рад здійснюється шляхом:
аналізу і узагальнення у визначені строки письмової
інформації про стан виконання документів у цілому або окремих
встановлених ними завдань, що надходить від виконавців;
систематичного аналізу статистичних та інших даних, що
характеризують стан виконання документів;
проведення періодичної комплексної або цільової перевірки
організації і стану виконання завдань безпосередньо на місцях;
розгляду питань діяльності (заслуховування звіту) виконавців
на засіданнях колегії, нарадах у голови місцевої держадміністрації
або його заступників.
33. Аналітичні та інформаційні матеріали щодо стану виконання
документів у цілому або окремих передбачених ними завдань у разі
встановлення проміжних контрольних строків подаються голові
місцевої держадміністрації або його заступникові (відповідно до
розподілу обов'язків) не пізніше ніж за 10 днів до закінчення
строку, визначеного актом законодавства, дорученням
Прем'єр-міністра України, розпорядженням голови місцевої
держадміністрації або планом контролю.
За результатами розгляду матеріалів, що містять відомості про
можливий зрив своєчасного чи у повному обсязі виконання документа
у цілому або передбаченого ним окремого завдання, голова місцевої
держадміністрації або його заступник (відповідно до розподілу
обов'язків) дає доручення виконавцям вжити додаткових заходів для
усунення причини.
34. Інформацію (звіт) про стан виконання документів, що
подається відповідно Кабінету Міністрів України, іншим органам
виконавчої влади вищого рівня, Верховній Раді Автономної
Республіки Крим чи Раді міністрів Автономної Республіки Крим,
підписує голова місцевої держадміністрації.
Зняття з контролю виконання документа проводиться на підставі
письмового звіту керівника відповідного органу або іншого
документа, що підтверджує його виконання, за письмовою згодою
голови місцевої держадміністрації або його заступника (відповідно
до розподілу обов'язків).
Організація розгляду звернень громадян
та проведення особистого прийому громадян
35. Місцева держадміністрація організовує в установленому
порядку розгляд звернень громадян - пропозицій (зауважень), заяв
(клопотань), скарг. Організація розгляду звернень громадян, у тому
числі ведення діловодства та проведення особистого прийому
громадян, покладається на відповідний структурний підрозділ
апарату місцевої держадміністрації.
Діловодство за зверненнями громадян ведеться відповідно до
Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах
державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян,
на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми
власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою
Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 348
( 348-97-п ) (Офіційний вісник України, 1997 р., число 16, с. 85).
36. Порушені у зверненнях громадян питання розглядаються
головою місцевої держадміністрації або його заступником
(відповідно до розподілу обов'язків), керівником апарату,
керівником відповідного структурного підрозділу місцевої
держадміністрації. Відповіді на звернення громадян готують
структурні підрозділи місцевої держадміністрації або її апарату.
37. Особистий прийом громадян проводить голова місцевої
держадміністрації, його заступники, керівник апарату, керівники
структурних підрозділів місцевої держадміністрації згідно з
графіком, який затверджується головою місцевої держадміністрації
та оприлюднюється через засоби масової інформації.
Графік особистого прийому громадян повинен містити інформацію
про місце проведення, дні і години прийому.
Виїзні прийоми громадян посадовими особами місцевої
держадміністрації проводяться відповідно до графіка, затвердженого
головою місцевої держадміністрації.
Структурний підрозділ апарату місцевої держадміністрації,
який відповідає за роботу із зверненнями громадян, аналізує
щоквартальну роботу з розгляду таких звернень, узагальнює
пропозиції, що містяться в них, розробляє рекомендації, спрямовані
на усунення причин виникнення обґрунтованих скарг і зауважень
громадян, контролює вирішення порушених у них питань.
Організація правового забезпечення
діяльності місцевої держадміністрації
38. Правове забезпечення діяльності місцевої
держадміністрації, а також надання методичної та іншої практичної
допомоги з правових питань здійснює юридичний відділ апарату
місцевої держадміністрації.
Юридичний відділ з питань правового забезпечення діяльності
місцевої держадміністрації підпорядковується її голові, а з питань
організації роботи апарату місцевої держадміністрації -
заступникові голови - керівнику апарату обласної, Київської та
Севастопольської міської держадміністрації, керівнику апарату
іншої місцевої держадміністрації.
39. У своїй діяльності юридичний відділ керується
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, а також указами
Президента України, актами Кабінету Міністрів України і
постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до
Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, та розпорядженнями
голови місцевої держадміністрації (в Автономній Республіці Крим
також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної
Республіки Крим і рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки
Крим).
40. Основними завданнями юридичного відділу є:
правове забезпечення діяльності місцевої держадміністрації;
організація правової роботи, спрямованої на правильне
застосування і неухильне додержання вимог актів законодавства
структурними підрозділами, апаратом та посадовими особами місцевої
держадміністрації;
підготовка інформаційних, довідкових та інших матеріалів з
питань застосування законодавства.
41. Юридичний відділ відповідно до покладених на нього
завдань:
забезпечує відповідність законодавству (в Автономній
Республіці Крим також нормативно-правовим актам Верховної Ради
Автономної Республіки Крим та рішенням Ради міністрів Автономної
Республіки Крим) проектів розпоряджень голови місцевої
держадміністрації, рішень колегії, а також інших актів місцевої
держадміністрації;
проводить правову експертизу проектів розпоряджень голови
місцевої держадміністрації, готує висновки правової експертизи у
разі їх невідповідності актам законодавства та/або подає
пропозиції щодо приведення таких проектів у відповідність з
вимогами законодавства;
визначає, які розпорядження голови місцевої держадміністрації
є нормативно-правовими актами і підлягають державній реєстрації в
органах юстиції;
надає методичну допомогу працівникам апарату місцевої
держадміністрації та керівникам структурних підрозділів місцевої
держадміністрації щодо правильного застосування норм законодавства
під час виконання покладених на них завдань і функціональних
обов'язків;
представляє інтереси відповідної місцевої держадміністрації у
судах та інших державних органах під час розгляду правових питань
або спорів;
виконує інші функції з правового забезпечення діяльності
місцевої держадміністрації відповідно до цього Регламенту та
положення про юридичний відділ, що затверджується головою місцевої
держадміністрації.
42. Керівник юридичного відділу:
здійснює керівництво роботою юридичного відділу, несе
персональну відповідальність за виконання покладених на відділ
завдань;
бере участь у нарадах і засіданнях, що проводяться у місцевій
держадміністрації;
організовує роботу працівників юридичного відділу, дає
відповідні доручення щодо виконання покладених на відділ завдань,
вносить пропозиції стосовно заохочення працівників відділу та
притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством;
виконує інші передбачені законодавством функції.
Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи,
служби і комісії місцевої держадміністрації
43. Для сприяння здійсненню повноважень місцевої
держадміністрації її голова утворює консультативні, дорадчі та
інші допоміжні органи (ради, колегії, робочі групи тощо), служби
та комісії. Завдання, функції та персональний склад таких органів
визначає голова місцевої держадміністрації.
Рішення зазначених органів оформляються протоколами.
44. Для узгодженого розгляду питань, що належать до
компетенції місцевої держадміністрації, обговорення найважливіших
напрямів її діяльності може утворюватися колегія місцевої
держадміністрації (далі - колегія) у складі голови місцевої
держадміністрації (голова колегії), його заступників, керівника
апарату та керівників структурних підрозділів місцевої
держадміністрації.
45. До складу колегії можуть входити за згодою керівники
територіальних органів центральних органів виконавчої влади та
посадові особи органів місцевого самоврядування, а до складу
колегії обласної, Київської та Севастопольської міської
держадміністрації - також голови районних держадміністрацій.
До складу колегії місцевої держадміністрації можуть бути
включені за пропозицією громадських організацій, підприємств,
установ та організацій їх представники.
46. Засідання колегії вважається правоможним, якщо на ньому
присутні не менш як дві третини загальної кількості її членів.
Засідання колегії проводяться відповідно до плану роботи
місцевої держадміністрації, позачергові - у міру потреби.
47. Рішення колегії приймається відкритим голосуванням
більшістю голосів присутніх на засіданні членів колегії. У разі
рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого.
В окремих випадках за рішенням головуючого може бути
застосована процедура таємного голосування.
Рішення колегії оформляється протоколом, який підписується
головою колегії і є підставою для видання ним відповідного
розпорядження.
48. Апарат місцевої держадміністрації здійснює організаційне
забезпечення засідань колегії, у тому числі стенографування
(технічний запис).
49. У своїй роботі колегія місцевої держадміністрації
керується Загальним положенням про колегію центрального органу
виконавчої влади і місцевої держадміністрації, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. N 1569
( 1569-2003-п ) (Офіційний вісник України, 2003 р., N 40,
ст. 2107), та цим Регламентом.
Порядок підготовки та проведення нарад
50. Голова, заступники голови, керівник апарату, керівники
структурних підрозділів місцевої держадміністрації проводять
наради з метою оперативного розгляду та вирішення питань, що
належать до їх компетенції.
План проведення наради затверджує відповідна посадова особа.
Організація проведення нарад у голови місцевої
держадміністрації та його заступників покладається на апарат або
відповідні структурні підрозділи місцевої держадміністрації.
51. Порядок денний, аналітичні довідки про стан справ та
обґрунтування причини внесення питання на розгляд надсилаються
учасникам наради завчасно, а з додаткових (позапланових) питань -
подаються у день проведення наради.
52. Прийняті на нарадах рішення оформляються протоколами не
пізніше ніж у триденний строк. У протоколі зазначаються прізвища
та ініціали посадових осіб, які брали участь у нараді, питання, що
розглядалися, і прийняті за результатами розгляду рішення.
Протокол наради підписує головуючий.
53. За результатами розгляду питань на нараді можуть
видаватися в установленому порядку розпорядження голови або наказ
керівника структурного підрозділу місцевої держадміністрації.
54. Право офіційно повідомляти засобам масової інформації про
порядок денний і підсумки розгляду питань на нарадах має
уповноважена головою місцевої держадміністрації посадова особа.
Порядок внесення та розгляду проектів
розпоряджень голови місцевої держадміністрації
55. Голова місцевої держадміністрації на виконання актів
законодавства, доручень Прем'єр-міністра України, за власною
ініціативою видає одноособово в межах повноважень місцевої
держадміністрації розпорядження.
56. Проекти розпоряджень голови місцевої держадміністрації
(далі - проекти розпоряджень) готують структурні підрозділи
місцевої держадміністрації, її апарату, а також територіальні
органи центральних органів виконавчої влади та районні, районні у
мм. Києві та Севастополі держадміністрації у разі, коли готується
розпорядження голови обласної, Київської та Севастопольської
міської держадміністрації (далі - інші органи).
Проекти розпоряджень голови готують відповідні
райдержадміністрації.
57. У разі коли розроблення проекту розпорядження доручено
кільком структурним підрозділам місцевої держадміністрації чи її
апарату або іншому органу, головним розробником є виконавець,
зазначений першим.
58. Проекти розпоряджень підлягають обов'язковому погодженню
із заінтересованими структурними підрозділами місцевої
держадміністрації, а у разі потреби з іншими органами.
Головний розробник самостійно визначає заінтересовані
структурні підрозділи місцевої держадміністрації, її апарату та
інші органи виходячи із змісту основних положень проекту
розпорядження.
Головний розробник організовує, спрямовує і координує роботу
заінтересованих структурних підрозділів місцевої
держадміністрації, її апарату та інших органів з розроблення
проекту розпорядження, вживає вичерпних заходів для врегулювання
розбіжностей у їх позиціях щодо проекту (проводить консультації,
узгоджувальні наради, робочі зустрічі тощо), отримує від них
інформаційно-аналітичні та інші необхідні матеріали.
Заінтересовані структурні підрозділи місцевої
держадміністрації, її апарату та інші органи за зверненням
головного розробника у визначений ним строк беруть участь в
опрацюванні та погодженні проекту розпорядження.
Проекти погоджуються шляхом їх візування керівниками
структурних підрозділів місцевої держадміністрації, інших органів,
заступниками голови та керівником апарату місцевої
держадміністрації. При цьому зазначається посада, ініціали і
прізвище особи, яка візує проект розпорядження, а також дата
візування.
Проекти розпоряджень місцевої держадміністрації, які
розробляються на виконання актів законодавства та доручень
Прем'єр-міністра України, погоджуються не пізніше ніж у дводенний
строк після їх подання головним розробником.
Якщо заінтересовані структурні підрозділи місцевої
держадміністрації, її апарату та інші органи не висловили своєї
позиції щодо проекту розпорядження у визначений головним
розробником строк, такий проект вважається погодженим без
зауважень.
За результатами погодження проекту розпорядження головним
розробником готується довідка про погодження (додаток 1), у якій
зазначаються заінтересовані структурні підрозділи місцевої
держадміністрації, її апарату, інші органи, що:
погодили проект розпорядження без зауважень;
висловили зауваження та пропозиції, враховані головним
розробником;
висловили зауваження та пропозиції, не враховані головним
розробником;
не висловили своєї позиції щодо проекту розпорядження.
Довідка про погодження може не готуватись у разі, коли проект
розпорядження стосується кадрових, організаційних (внутрішніх)
питань діяльності місцевої держадміністрації.
Копії документів погодження проекту розпорядження
зберігаються в архівних справах головного розробника.
59. Неврегульовані розбіжності у позиціях заінтересованих
структурних підрозділів місцевої держадміністрації, її апарату та
інших органів, щодо проекту розпорядження оформляються головним
розробником у вигляді протоколу узгодження позицій (додаток 2),
який підписує керівник структурного підрозділу місцевої
держадміністрації, її апарату, іншого органу, що є головним
розробником.
60. Головний розробник готує пояснювальну записку до проекту
розпорядження (додаток 3), що повинна містити необхідні
розрахунки, обґрунтування і прогнози соціально-економічних та
інших результатів реалізації виданого розпорядження.
До пояснювальної записки у разі потреби можуть додаватися
інформаційно-довідкові матеріали (таблиці, графіки тощо).
Загальний обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати
чотирьох аркушів.
Пояснювальна записка не подається до проектів розпоряджень з
кадрових питань, питань внесення змін до складу комісії, робочої
групи або з інших організаційних питань.
Подання пояснювальної записки до проектів розпоряджень
нормативного характеру, в тому числі регуляторних актів, є
обов'язковим.
61. У разі коли проект розпорядження, що готується, тягне за
собою зміни або доповнення до інших розпоряджень, такі зміни або
доповнення включаються в текст проекту або подаються у вигляді
проекту окремого розпорядження одночасно з основним проектом. До
таких проектів розпоряджень додається порівняльна таблиця
(додаток 4), у якій зазначаються положення (норми) розпорядження,
що є чинними, а також пропозиції стосовно викладення їх у новій
редакції.
62. У разі проведення публічного обговорення проекту
розпорядження головний розробник вносить його разом з довідкою, в
якій зазначаються особи, що були залучені до такого обговорення,
його результати, а також рішення щодо врахування пропозицій чи
обґрунтування їх відхилення в цілому або частково.
63. Проект розпорядження із соціально-економічних питань, як
правило, має вступну частину (преамбулу), в якій наводяться
результати аналізу стану справ і причини виникнення недоліків у
розв'язанні відповідних проблем, визначається мета видання
розпорядження.
Нормативні положення та завдання суб'єктам відносин,
передбачені у проекті розпорядження, повинні бути конкретними і
реальними, спрямованими на досягнення у найкоротший строк
визначеної мети та містити у разі потреби перелік виконавців і
строки виконання завдань.
У проекті розпорядження можуть передбачатися у разі потреби
проміжні контрольні строки інформування місцевої держадміністрації
про хід виконання встановлених завдань.
Проекти розпоряджень з питань соціально-економічного розвитку
відповідної території у разі потреби попередньо обговорюються на
засіданнях колегії місцевої держадміністрації.
64. У разі розроблення проекту розпорядження, який має ознаки
регуляторного акта, головний розробник проводить аналіз його
регуляторного впливу відповідно до вимог Закону України "Про
засади державної регуляторної політики у сфері господарської
діяльності" ( 1160-15 ) за Методикою проведення аналізу впливу
регуляторного акта, затвердженою постановою Кабінету Міністрів
України від 11 березня 2004 р. N 308 ( 308-2004-п ) (Офіційний
вісник України, 2004 р., N 10, ст. 612).
Головний розробник разом з проектом розпорядження, який має
ознаки регуляторного акта подає:
копію рішення територіального органу Держкомпідприємництва
про його погодження або копію рішення апеляційної регуляторної
комісії про задоволення скарги головного розробника щодо відмови
зазначеного органу в погодженні проекту акта разом з аналізом його
регуляторного впливу;
копію повідомлення про оприлюднення проекту.
65. Підготовлений проект розпорядження підписується
керівником органу, що є головним розробником, та вноситься голові
місцевої держадміністрації разом з документами, передбаченими
пунктами 58-64 цього Регламенту.
За дорученням голови місцевої держадміністрації або його
заступника (відповідно до розподілу обов'язків), керівника апарату
місцевої держадміністрації опрацювання внесеного проекту
розпорядження проводиться в її апараті та у разі потреби
здійснюється редагування його тексту.
Строк опрацювання проекту розпорядження в апараті місцевої
держадміністрації не повинен перевищувати 15 робочих днів. У разі
потреби зазначений строк може бути продовжено на обґрунтоване
прохання посадової особи апарату місцевої держадміністрації.
66. Проекти розпоряджень підлягають обов'язковій правовій
експертизі у юридичному відділі.
У разі коли проект розпорядження подано апарату місцевої
держадміністрації з порушенням визначених у цьому розділі вимог,
юридичний відділ доповідає про це заступникові голови - керівнику
апарату обласної, Київської та Севастопольської міської
держадміністрації, керівнику апарату іншої місцевої
держадміністрації, який у дводенний строк супровідним листом за
своїм підписом (додаток 5) повертає головному розробникові проект
розпорядження та матеріали до нього.
Юридичний відділ опрацьовує поданий проект розпорядження,
зокрема проводить його правову експертизу, вносить поправки,
пов'язані з приведенням проекту розпорядження у відповідність з
вимогами нормопроектувальної техніки, а також у разі потреби
редагує проект розпорядження.
Юридичний відділ під час проведення правової експертизи:
перевіряє проект розпорядження на відповідність Конституції
( 254к/96-ВР ) та законам України, іншим актам законодавства;
оцінює ефективність обраного правового шляху врегулювання
проблеми;
перевіряє проект розпорядження на відповідність вимогам,
встановленим цим Регламентом, а також повноту погодження із
заінтересованими органами.
У разі виявлення невідповідності проекту розпорядження чи
його окремих положень актам законодавства юридичний відділ готує
зауваження до такого проекту та повертає його на доопрацювання
головному розробникові з відповідними пропозиціями. У разі коли
недоліки проекту розпорядження не можуть бути усунені шляхом
доопрацювання, юридичний відділ готує висновок (додаток 6).
Проект розпорядження, у тексті якого містяться посилання на
нормативно-правові акти, подається для проведення правової
експертизи разом з текстами зазначених актів.
67. Якщо під час опрацювання проекту розпорядження виявлено
необхідність внесення до нього істотних змін, проект повертається
для доопрацювання та повторного погодження.
68. Проект розпорядження візується працівниками апарату
місцевої держадміністрації, які здійснювали його опрацювання (в
обов'язковому порядку керівником юридичного відділу, першим
заступником голови або заступником голови місцевої
держадміністрації, що відповідає за його підготовку, а також у
разі потреби іншими заступниками голови), та передається
заступникові голови - керівникові апарату обласної, Київської та
Севастопольської міської держадміністрації, керівнику апарату
іншої місцевої держадміністрації.
69. Розпорядження голови місцевої держадміністрації
ненормативного характеру набирають чинності з моменту їх видання,
якщо самими розпорядженнями не встановлено більш пізній строк
набрання чинності. Розпорядження доводяться до їх виконавців, а у
разі потреби - оприлюднюються.
Розпорядження голови місцевої держадміністрації нормативного
характеру підлягають державній реєстрації у відповідних органах
юстиції згідно з Положенням про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої
влади, органів господарського управління та контролю, що
стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають
міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 28 грудня 1992 р. N 731 ( 731-92-п ) (ЗП України,
1993 р., N 1-2, ст. 28; Офіційний вісник України, 1998 р., N 42,
ст. 1551).
Розпорядження голови місцевої держадміністрації нормативного
характеру набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими
актами не встановлено більш пізній строк введення їх у дію.
Розпорядження голови місцевої держадміністрації, що
стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний
характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту
їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено більш пізній
строк набрання чинності.
Додатки до розпоряджень голови місцевої держадміністрації є
невід'ємною частиною таких розпоряджень і підписуються заступником
голови - керівником апарату обласної, Київської та
Севастопольської міської держадміністрації, керівником апарату
іншої місцевої держадміністрації.
Розпорядження голови місцевої держадміністрації надсилаються
заінтересованим органам, підприємствам, установам та організаціям
і посадовим особам згідно з розрахунком розсилання та
оприлюднюються на офіційному веб-сайті місцевої держадміністрації
в установленому її головою порядку.
Головний розробник забезпечує відповідно до вимог Закону
України "Про засади державної регуляторної політики у сфері
господарської діяльності" ( 1160-15 ) здійснення відстеження
результативності прийнятого розпорядження.
Публічне обговорення проекту розпорядження
голови місцевої держадміністрації
70. Проект розпорядження, який стосується життєвих інтересів
широких верств населення відповідної
адміністративно-територіальної одиниці, прав, свобод і законних
інтересів громадян, передбачає затвердження регіональних програм
економічного, соціального, культурного розвитку, а також має
важливе соціально-економічне значення для її розвитку, може бути
винесений для публічного обговорення на будь-якому етапі
підготовки шляхом опублікування у друкованих засобах масової
інформації або доведення до відома населення в інший спосіб.
71. Рішення про проведення публічного обговорення проекту
розпорядження приймає голова місцевої держадміністрації на
підставі пропозиції головного розробника або за власною
ініціативою.
Пропозиція щодо проведення публічного обговорення проекту
розпорядження повинна містити обґрунтування необхідності
обговорення та інформацію про джерела фінансування його
проведення, стислий зміст, мету та очікувані результати прийняття
розпорядження.
Пропозиція підписується головним розробником та візується
керівниками заінтересованих структурних підрозділів місцевої
держадміністрації чи її апарату або іншими органами.
До пропозиції додаються проект розпорядження, завізований
керівником органу, що є головним розробником, та план проведення
публічного обговорення.
У плані проведення публічного обговорення зазначається:
які верстви та групи населення повинні взяти участь в
обговоренні;
яких результатів необхідно досягти;
які заходи передбачено здійснити в ході обговорення;
строк проведення обговорення.
Проект розпорядження, який має ознаки регуляторного акта,
оприлюднюється у порядку та у спосіб, передбаченими статтями 9,
12, 13 і 20 Закону України "Про засади державної регуляторної
політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ).
72. Організація проведення публічного обговорення
покладається на головного розробника.
Головний розробник подає прес-службі місцевої
держадміністрації проект розпорядження разом з планом проведення
публічного обговорення, обґрунтуванням необхідності його прийняття
та інформацією про контактні телефони і адресу головного
розробника.
Публічне обговорення проекту розпорядження проводиться з
урахуванням положень Порядку проведення консультацій з
громадськістю з питань формування та реалізації державної
політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
15 жовтня 2004 р. N 1378 ( 1378-2004-п ) (Офіційний вісник
України, 2004 р., N 42, ст. 2773).
73. Пропозиції та зауваження, що надійшли у процесі
публічного обговорення проекту розпорядження, розглядаються
головним розробником, узагальнюються та враховуються під час
доопрацювання проекту.
Доопрацювання проекту розпорядження за результатами
обговорення може бути підставою для звернення головного розробника
щодо продовження строку внесення такого проекту до місцевої
держадміністрації.
Взаємовідносини місцевої держадміністрації
з іншими органами державної влади та органами
місцевого самоврядування
74. Взаємовідносини місцевої держадміністрації з іншими
органами державної влади та органами місцевого самоврядування
здійснюються в установленому законами порядку з метою забезпечення
належного виконання покладених на місцеву держадміністрацію
завдань.
Контроль за виконанням органами місцевого самоврядування
делегованих повноважень органів виконавчої влади здійснюється у
встановленому законодавством порядку.
75. Місцева держадміністрація готує та подає зауваження і
пропозиції з питань розвитку відповідних
адміністративно-територіальних одиниць до проектів актів
законодавства, які розробляються іншими органами.
З метою врахування громадської думки щодо проекту акта
законодавства з питань розвитку конкретної
адміністративно-територіальної одиниці, що надійшов від інших
державних органів для погодження місцевою держадміністрацією, може
бути проведене його громадське обговорення.
76. Проект акта Кабінету Міністрів України подається
Кабінетові Міністрів України обласними, Київською та
Севастопольською міською держадміністрацією відповідно до
встановлених Регламентом Кабінету Міністрів України ( 950-2007-п )
вимог.
Проект акта Кабінету Міністрів України подається на розгляд
обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації
структурними підрозділами відповідної місцевої держадміністрації
чи її апарату або іншими органами та розглядається в установленому
цим Регламентом порядку.
Під час розгляду поданого обласною, Київською та
Севастопольською міською держадміністрацією проекту акта Кабінету
Міністрів України голови держадміністрацій мають право брати
участь у засіданні Кабінету Міністрів України з правом дорадчого
голосу.
Додаток 1
до Типового регламенту
ДОВІДКА
про погодження проекту розпорядження
_____________________________________________
(назва)
Проект розпорядження розроблено __________________________________
(найменування структурного
__________________________________________________________________
підрозділу, іншого органу, що є головним розробником)
__________________________________________________________________
(підстава для розроблення)
та погоджено:
без зауважень
_____________________ __________________________
(посада) (ініціали та прізвище)
із зауваженнями (пропозиціями),
які враховано
_____________________ __________________________
(посада) (ініціали та прізвище)
із зауваженнями (пропозиціями),
які враховано частково
_____________________ __________________________
(посада) (ініціали та прізвище)
із зауваженнями (пропозиціями),
які не враховано
_____________________ __________________________
(посада) (ініціали та прізвище)
Структурні підрозділи місцевої держадміністрації, її апарату,
інші органи, які відповідно до пункту ____ Регламенту
______________ держадміністрації, затвердженого розпорядженням
голови _________________ держадміністрації від ____________
N ____, вважаються такими, що погодили проект без зауважень:
______________________ ______________ _________________________
(найменування посади (підпис) (ініціали та прізвище)
керівника структурного
підрозділу, іншого
органу, що є головним
розробником)
_____ ____________ 200___ р.
Додаток 2
до Типового регламенту
ПРОТОКОЛ
узгодження позицій
щодо проекту розпорядження _______________________________
(назва)
1. Ураховані зауваження (пропозиції)
------------------------------------------------------------------
|Редакція частини|Найменування структурного| Спосіб врахування |
|проекту розпо- | підрозділу, іншого | |
|рядження, до | органу, що подав | |
|якої висловлено | зауваження | |
| зауваження | (пропозиції) та їх зміст| |
| (пропозиції) | | |
------------------------------------------------------------------
2. Неврегульовані розбіжності
-------------------------------------------------------------------
|Редакція спірної|Найменування структурного | Обґрунтування причин|
|частини проекту |підрозділу, іншого органу,| відхилення зауважень|
|розпорядження | що висловив зауваження |(пропозицій) головним|
| | (пропозиції) та їх зміст | розробником |
-------------------------------------------------------------------
______________________ ______________ _________________________
(найменування посади (підпис) (ініціали та прізвище)
керівника структурного
підрозділу, іншого
органу, що є головним
розробником)
_____ ______________ 200___ р.
Додаток 3
до Типового регламенту
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту розпорядження ____________________________________
(назва)
1. Обґрунтування необхідності прийняття розпорядження
Зазначається підстава розроблення проекту розпорядження (на
виконання акта законодавства, доручення Прем'єр-міністра України,
за власною ініціативою тощо) та стисло викладається суть проблеми,
на розв'язання якої спрямовується розпорядження, і причини її
виникнення, наводяться дані, що підтверджують необхідність
правового врегулювання питання.
2. Мета і шляхи її досягнення
Розкривається мета, якої планується досягти в результаті
прийняття розпорядження, та механізм його виконання, а також суть
найважливіших положень проекту.
3. Правові аспекти
Зазначаються правові підстави розроблення проекту
розпорядження та перелік нормативно-правових актів, що діють у
відповідній сфері суспільних відносин.
Виходячи із змісту проекту розпорядження зазначається потреба
у внесенні змін до чинних розпоряджень або визнання їх такими, що
втратили чинність, а також завдання з розроблення нових
розпоряджень або відсутність потреби у внесенні змін до чинних чи
розробленні нових розпоряджень.
У разі коли проект розпорядження стосується прав та
обов'язків громадян, про це зазначається окремо.
4. Фінансово-економічне обґрунтування
Наводяться фінансово-економічне обґрунтування проекту
розпорядження, розрахунок необхідних матеріальних і фінансових
витрат, їх обсяг та джерела покриття. Якщо виконання розпорядження
не потребує додаткових матеріальних та інших витрат, про це
зазначається окремо.
Детальні фінансово-економічні розрахунки можуть додаватися до
пояснювальної записки.
5. Позиція заінтересованих органів
Зазначається, чи стосується проект розпорядження інтересів
інших органів, та стисло викладається їх позиція.
Якщо проект подано з розбіжностями, наводиться інформація про
роботу, проведену з їх урегулювання (стисло повідомляється про
вжиті головним розробником заходи, спрямовані на пошук
взаємоприйнятного рішення, врегулювання спірної позиції,
зазначається, чи проводилися переговори, консультації, робочі
зустрічі, наради тощо, а також хто з посадових осіб брав у них
участь).
6. Регіональний аспект
Якщо проект розпорядження стосується питання розвитку
адміністративно-територіальної одиниці, зазначається, чи
враховують положення проекту потребу регіону, його вплив на
регіональний розвиток, наводиться позиція органів місцевого
самоврядування, а також визначається ступінь її відображення в
проекті.
7. Громадське обговорення
Наводяться результати проведених консультацій з
громадськістю, пропозиції та зауваження громадськості і ступінь їх
врахування, запропоновані шляхи мінімізації негативних наслідків
неврахування таких пропозицій та зауважень, а також способи
врегулювання конфлікту інтересів.
Якщо проект розпорядження не потребує проведення громадського
обговорення, про це зазначається окремо.
8. Прогноз результатів
Дається прогнозна оцінка результатів виконання розпорядження,
зазначаються критерії (показники), за якими оцінюється їх
ефективність, порівнюються досягнуті результати з прогнозованими,
аналізуються можливі ризики та заходи щодо їх мінімізації.
Критерії оцінки ефективності повинні зазначатися в конкретних
одиницях (грошові одиниці, одиниці продукції тощо). Прогнозні
розрахунки та критерії оцінки ефективності можуть додаватися до
пояснювальної записки.
______________________ ______________ _________________________
(найменування посади (підпис) (ініціали та прізвище)
керівника структурного
підрозділу, іншого
органу, що є головним
розробником)
_____ ______________ 200___ р.
Додаток 4
до Типового регламенту
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту розпорядження ____________________________________
(назва)
-------------------------------------------------------------------
| Зміст положення | Зміст відповідного положення |
| чинного розпорядження | проекту розпорядження |
-------------------------------------------------------------------
______________________ ______________ _________________________
(найменування посади (підпис) (ініціали та прізвище)
керівника структурного
підрозділу, іншого
органу, що є головним
розробником)
Додаток 5
до Типового регламенту
_________________________________________
(найменування структурного підрозділу,
іншого органу, що є головним розробником)
Відповідно до Регламенту _____________ держадміністрації,
затвердженого розпорядженням її голови від _______ N _____,
повертаємо проект розпорядження __________________________________
(назва)
для приведення його у відповідність з вимогами пункту ____________
зазначеного Регламенту.
Додаток: на _____ арк.
______________________ ______________ _________________________
(заступник голови - (підпис) (ініціали та прізвище)
керівник апарату,
керівник апарату)
_____ _____________ 200___ р.
Додаток 6
до Типового регламенту
ВИСНОВОК
юридичного відділу апарату _______________ держадміністрації
(найменування)
до проекту розпорядження _________________________________________
(назва)
Проект розпорядження розроблено _____________________________
(найменування структурного
__________________________________________________________________
підрозділу, іншого органу, що є головним розробником)
1. За результатами проведеної експертизи виявлені
невідповідності:
1) __________________________________________________________
(Конституції і законам України, іншим актам законодавства,
__________________________________________________________________
розпорядженням голови держадміністрації)
2) __________________________________________________________
(вимогам нормопроектувальної техніки - зазначаються
__________________________________________________________________
недоліки, зокрема логічні та змістові)
2. Узагальнений висновок ____________________________________
(наводиться узагальнений висновок та
__________________________________________________________________
пропозиції щодо проекту в цілому, оцінюється правова доцільність
__________________________________________________________________
прийняття та обґрунтованість проекту, доцільність способу
правового врегулювання питання, порушеного в ньому)
Правову експертизу проекту розпорядження проведено:
______________________ ______________ _________________________
(найменування посади (підпис) (ім'я та прізвище)
працівника юридичного
відділу)
______________________ ______________ _________________________
(керівник юридичного (підпис) (ім'я та прізвище)
відділу)
______ ____________ 200___ р.